Архів категорії: Культура

«Щастя – безкоштовне»

Так стверджує наш земляк, життєва історія якого не може не зацікавити. Олександр Залевський – танцюрист, спортсмен, актор, модель, блогер, нині більш відомий під псевдонімом Зевс (Zeus), уже багато років живе у Нью-Йорку. Його погляди на життя, сприйняття світу та філософія змушують задуматись багатьох людей, декого навіть змінити своє ставлення до життя і, власне, саме життя.

Олександр здобував освіту у Володарськ-Волинській середній школі № 1. Після дев’ятого класу вирішив стати юристом і поїхав до Києва. Закінчивши коледж, вступив до Київського університету права. Навчався добре, проте розумів, що сенсом життя для нього є не юриспруденція, а танці. Ще третьокурсником Сашко став викладачем танців для дітей. Поєднання навчання і роботи виховали у ньому працьо-витість, наполегливість та внутрішню силу.

Олександр Залевський говорить, що завжди почував себе особливим. Любив гарний одяг, зачіски, чим привертав увагу інших людей. Все це було, певно, тому, що ріс у спортивній сім’ї, й жага перемоги була прищеплена йому з дитинства. Тато – Юрій Залевський – тренер із легкої атлетики. Мама – Світлана Залевська – тренер із аеро-біки. Кожен із батьків давав сину найкраще, що знає та вміє, вони загартовували його, допомагали підніматися, вчили самовдосконаленню.

Дуже трепетно говорить наш земляк про бабусю та дідуся. «Це люди, що навчили мене фізично працювати й не боятись тяжкої праці, долати труднощі. Саме завдяки їм я йду вперед, досягаю поставленої мети».
Олександр, як і більшість молодих людей, дуже хотів поїхати працювати за кордон. Така можливість йому випала. Він пройшов кастинг і поїхав на роботу до Китаю.

– Новий континент, нові люди, нове життя, нові правила – все це змусило мене змінюватись і по-новому дивитись на життя. Звичайно, одразу я не дістав зірку з неба. Ми танцювали в костюмах для американської компанії DreamWorks, що посідає не перше місце у створенні та зйомці мультфільмів. Проте ця робота дала мені змогу позна-йомитися з багатьма цікавими людьми. Пізніше я зрозумів, що хочу і можу досягати більшого. Це змусило мене переїхати до Америки, – розповідає Олександр.

Продовження читай на сторінках газети “Прапор”.

Молодіжна вечірка

В останній день серпня біля альтанок у парку відбулась спортивна вечірка під відкритим небом «Goodbye summer». Ініціаторами стала Хорошівська молодіжна організація «Молодь Х».
Протягом дня діяли спортивні локації. Бажаючі могли пограти у волейбол, бадмінтон, твістер, позмагатися у спортивних естафетах. Були тренування зі Street workout. Провів їх чемпіон Житомирської області із даного виду спорту – Олег Єгоров.
Ввечері захід плавно перейшов у формат дискотеки. Надзвичайна енергетика музики зробила його незабутнім. Варто відзначити, що без спонсорської допомоги захід не відбувся, а тому щиро дякуємо людям, що допомогли нам в організації: Зофії Райковській, Миколі Пилипчуку та Сергію Засімчуку.
Катерина Матвійчук

Наша небайдужість наближає перемогу над окупантами

На превеликий жаль, війна на сході України вже стала для пересічних жителів звичним явищем, бо триває шостий рік. Вона принесла нашій державі й народу величезні втрати. Насамперед це втрати людські, які є непоправними. Немає точних чисел, які б відображали кількість убитих і поранених захисників України, що віддали своє життя і здоров’я у боротьбі за волю проти окупантів та запроданців. І тим більше, немає точного числа учасників бойових дій, які мають поранення і потребують реабілітації.
Кожен свідомий громадянин, якому болять рани, нанесені війною нашому народу й державі, не може стояти осторонь і намагається всіма можливими способами допомагати державі й окремим людям подолати проблеми, створені війною, наскільки це можливо в сучасному житті.
Хтось продовжує активну волонтерську діяльність і їздить на передову, підтримує бійців духовно й мате-ріально, підтримує морально – добрим словом, розумною книгою, різними смаколиками, десь запчастинами до техніки або ще чимось необхідним на фронті. Багато людей перераховують благодійно власні кошти, аби волонтери могли здійснювати поїздки на фронт.
А хто не має такої можливості – просто збирає кришечки від пластикових пляшок та іншої тари від харчових продуктів. Ці кришечки здають у пункти прийому і таким чином допомагають воїнам-ветеранам. Це теж волонтерська робота – добра благодійна справа.
У Хорошеві збором кришечок і здачею їх у Благодійний фонд «Лелекера» займається громадська організація «Нитка Аріадни» та редакція газети «Прапор». Кришечки здаються в пункті прийому, який знаходиться на першому поверсі будівлі обласної ради та облдержадміністрації на площі С. Корольова в Житомирі.
Благодійний фонд «Лелекера» об’єднує волонтерів, що допомагають зберегти мир на території України. Реалізує проекти, спрямовані на допомогу пораненим захисникам України під час російської збройної агресії у зоні проведення АТО/ООС (військовим, добровольцям, волонтерам), цивільним постраждалим внаслідок російської збройної агресії на території України, а також особам, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Основний проект фонду «Шлях додому» направлений на допомогу постраждалим в АТО/ООС. У рамках цього проекту відбувається публічний збір благодійних пожертв ресурсоцінною сировиною (насамперед пластикових кришечок) і передача їх на переробку. За виручені від переробників кошти БФ «Лелекера» опла-чує медичні потреби поранених.
Збір кришечок – теж волонтерство і благодійність.
Одним із найбільш активних волонтерів нашого ра-йону, хто уже впродовж п’яти років займається збором і здачею кришечок, є житель Хорошева, небайдужа людина – Валерій Миколайович Батюк. За ці роки він зібрав і здав до благодійних фондів «Овес» та «Лелекера» 48 тисяч штук пластикових кришечок, що складає 106 кілограмів. Це велика праця і відчутний благодійний внесок у справу допомоги пораненим захисникам України.
Валерій Миколайович нагороджений подяками за безкорисливу волонтерську допомогу від БГЖО «Нитка Аріадни» та БФ «Лелекера».
Надія Панченко

У пісні співає душа

Нещодавно у Хорошівському будинку культури учасниці любительського об’єднання жіночого клубу «Струни серця» провели вечір романсу. Продовження

Льон до льону – буде полотно

Наш поліський край здавна відомий льоном, льонарством. І не дивно, що саме тут у 1980 році Василь Юхимович та Іван Сльота написали народний гімн Полісся «А льон цвіте». Продовження