Архів категорії: Перлини душі поліської

Наша надія і гордість

6 грудня Україна відзначає День Збройних Сил. Ми щиро вдячні нашим дорогим захисникам за їх мужність і героїзм, за їх жертви заради незалежності рідної України та за те, що вони відстоюють мирне небо для кожного з нас.

Наша Україна-мати переживає нині нелегкі часи. Проте завдяки її вірним синам, простим хлопцям із кожного куточка держави, сьогодні призупинено рух загарбників українською територією й ціною життів та здоров’я військових утримується лінія розмежування, яка відділяє мирну територію від окупованої. Продовження

Презентація книги Анатолія Пантуса «Україна калинова»

«Радій життю щоденно і щомиті,
Втішайся ранком, що пливе, мов дим.
Ти неповторний, як весна у світі,
І не завжди ти будеш молодим.
Життя людське – у помислах, у слові,
І вже не буде іншої краси.
Віддай життю все джерело любові,
Для себе ж вічність в небесах проси…»

Такими словами у виконанні юних артистів дитячої театральної студії «Феєрія» розпочалась зустріч з поезією Анатолія Пантуса в дещо похмурий але святковий першогрудневий день. Продовження

Наш славний і рідний, найкращий у світі…

Літа, як листки календаря, швидко облітають. Здається, ще зовсім недавно ми, маленькі сестрички Зоя і Таня Ходаківські, ласували матусиними смаколиками, відчували її теплі долоні на чолі, спішили зі своїм татусем до дитячого садочка, а потім бігали до школи, здобували професії у вузах і, дякувати Богу, працюємо за обраними спеціальностями. Тепер маємо власні сім’ї, діток, кожна із нас має своє життя, крокує дорогою власної долі… Проте дуже часто думками ми тут, у рідному Іршанську, поруч зі своїми дорогесенькими батьками. Так, на жаль, лише в думках ми можемо бути усі разом… Дуже рано відійшла у засвіти наша дорога матуся. Проте тато упродовж усіх років намагається зберегти тепло сімейного вогнища, щоразу з любов’ю чекає на нас і огортає великим теплом і турботою. Ми дуже любимо нашого татуся, дідуся і хочемо йому доземно вклонитися за його батьківську любов, за його піклування і сердечне тепло. Продовження

«За все я вдячна, доленько, тобі…»

Її лагідний погляд мудрих очей випромінює тепло і зігріває душу співбесідника, з яким розмовляє ця жінка.

Гарна, привітна, спокійна жіночка вже є прабабусею, а звати її Віра Миколаївна Малецька. Народилась вона 1 грудня 1927 року в селі Дворище.

Віра Миколаївна добре пам’ятає всі голодовки і як виживала її сім’я. Продовження

З добром до людей

Живуть у квітучому, мальовничому селі Рижани привітні та працьо-виті люди.

І мені завжди цікаво дізнаватись про долю жителів села, своїх сусідів, знайомих. На одній із вулиць, яка носить назву братів Сидоренків, проживає дружна і заможна сім’я Валентини та Анатолія Українців. Продовження