Архів категорії: Перлини душі поліської

Вдова Марія

Живе в селі Солодирі жінка – Марія Аркадіївна Михайленко, яка народилася 20 грудня 1944 року в селі Кропивня нашого району.
Приїхала в Солодирі у 1962 році з подругою Галиною і разом стали до роботи на фермі: спочатку телятницями, а потім і доярками. Невдовзі дівчата вийшли заміж за місцевих красенів. Галина з чоловіком поїхали жити в Кропивню. Продовження

Квітка-Душа з берегів Ірші

«Ой, не зоря в небі запалала,
То на землі квітка розквітала…»
Діана Гольде.
Нещодавно у соціальних мережах з’явилася інформація про туристичну перлину, велике надбання нашого району – Музей коштовного і декоративного каміння. Там його називають островом скарбів. Ніхто не буде сперечатися, що це дійсно так.

Продовження

Її праця подібна до хліборобської

Кажуть, що справжнім учителем треба вродитись, і що вчитель – це не професія, а велике покликання.

Особливу шану віддаємо учительці за покликанням, ветерану праці – Олені Іванівні Яковенко, доля якої упродовж 30 років була тісно пов’язана з Дашинською загальноосвітньою школою.

Її праця подібна до хліборобської – із зерна, добра, щирості, справедливості Олена Іванівна вирощувала наші душі. А головне – своїми справами і словом вона викладала найтяжчу у світі науку – як бути людиною. Продовження

«Голкою малюю стан душі»

Доля щедро обдарувала Діану Лисак: юна, вродлива, розумна… Її горда постава та проникливий погляд великих ясних очей привертають увагу. Не дивлячись на юний вік, усього лише 24 роки, вона – добра господиня і рукодільниця, роботами якої захоплюються і мають у своїх колекціях багато поціновувачів хенд мейд.
Хенд мейд – це креативна і оригінальна робота, виконана власними руками. Неповторна унікальність і незвичність виробів, виготовлених у єдиному екземплярі, робить їх незабутнім подарунком. Для багатьох цей вид мистецтва – прекрасна можливість для самовираження. Майстриня вкладає у виготовлення виробу душу. Продовження

Долю працею мережила

Зима 1929 року видалася суворою. Шалений вітер піднімав кучугури снігу високо в небо і жбурляв у вікна. Дороги стали непрохідними.
Саме в таку пору 1 лютого народилася друга дитина в сім’ї селянина Корнія Михайловича Семенія в селі Гацьківка. Дівчинку назвали Олею.
Через три роки після її народження померла старша сестричка, і в батьків залишилася одна дочка. Проте безмежна батьківська любов у ті складні часи не змогла захистити дитину від усіх труднощів життя.

Батьки Ольги робили все можливе, щоб їх дитина була грамотною й освіченою. Батько придбав роз-різну азбуку, яка допитливій і наполегливій дівчинці дала можливість складати прості слова і речення.
А тому й не дивно, що в 6-річному віці 1 вересня 1935 року вона, переступивши поріг школи, почала успішно навчатися в першому класі.
Навіть сьогодні, через багато років, Ольга Корніївна згадує добрим словом свою першу вчительку Броніславу Францівну Скочко, яка розпочала її шкільну академію. Продовження