На довгому шляху – і терни, і троянди . . .

Часто молодь може скептично ставитись до старших людей. Мовляв, що вони розуміють, ну, складне було їхнє життя, проте у всіх однакове, нічого особливого. Про Олександра Андрійовича Ренкаса так не скажеш.Восьмого вересня цей чоловік, батько чотирьох дочок, дідусь шести онуків (трьом із яких став ще й батьком), прадід семи правнуків, святкував своє 80-річчя.
Закінчив Олександр Ренкас Давидівську семирічку і, як усі діти, що жили в повоєнні роки, рано став дорослим. Його батьки, Андрій Левонович та Антоніна Андріївна, тяжко працювали цілими днями. А він, як найстарший у родині, став мамою і татом усім меншим вісьмом братикам та сестричкам. Яке ремесло тільки не пробував опанувати: працював і листоношею, і на причепних плугах на тракторі у колгоспі, і продавцем, і вчителем трудового навчання, і ветеринарним санітаром. Як усі чоловіки того часу, служив строкову службу в армії у Підмосков’ї. Закінчив Коростишівське педагогічне училище. Проте з усіх ремесел, які довелось освоїти, саме столярка – то обдарування Олександра Андрійовича від Бога.

Продовження читай на сторінках газети “Прапор”.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *