«Щастя – безкоштовне»

Так стверджує наш земляк, життєва історія якого не може не зацікавити. Олександр Залевський – танцюрист, спортсмен, актор, модель, блогер, нині більш відомий під псевдонімом Зевс (Zeus), уже багато років живе у Нью-Йорку. Його погляди на життя, сприйняття світу та філософія змушують задуматись багатьох людей, декого навіть змінити своє ставлення до життя і, власне, саме життя.

Олександр здобував освіту у Володарськ-Волинській середній школі № 1. Після дев’ятого класу вирішив стати юристом і поїхав до Києва. Закінчивши коледж, вступив до Київського університету права. Навчався добре, проте розумів, що сенсом життя для нього є не юриспруденція, а танці. Ще третьокурсником Сашко став викладачем танців для дітей. Поєднання навчання і роботи виховали у ньому працьо-витість, наполегливість та внутрішню силу.

Олександр Залевський говорить, що завжди почував себе особливим. Любив гарний одяг, зачіски, чим привертав увагу інших людей. Все це було, певно, тому, що ріс у спортивній сім’ї, й жага перемоги була прищеплена йому з дитинства. Тато – Юрій Залевський – тренер із легкої атлетики. Мама – Світлана Залевська – тренер із аеро-біки. Кожен із батьків давав сину найкраще, що знає та вміє, вони загартовували його, допомагали підніматися, вчили самовдосконаленню.

Дуже трепетно говорить наш земляк про бабусю та дідуся. «Це люди, що навчили мене фізично працювати й не боятись тяжкої праці, долати труднощі. Саме завдяки їм я йду вперед, досягаю поставленої мети».
Олександр, як і більшість молодих людей, дуже хотів поїхати працювати за кордон. Така можливість йому випала. Він пройшов кастинг і поїхав на роботу до Китаю.

– Новий континент, нові люди, нове життя, нові правила – все це змусило мене змінюватись і по-новому дивитись на життя. Звичайно, одразу я не дістав зірку з неба. Ми танцювали в костюмах для американської компанії DreamWorks, що посідає не перше місце у створенні та зйомці мультфільмів. Проте ця робота дала мені змогу позна-йомитися з багатьма цікавими людьми. Пізніше я зрозумів, що хочу і можу досягати більшого. Це змусило мене переїхати до Америки, – розповідає Олександр.

Продовження читай на сторінках газети “Прапор”.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *