Акорди життя у книгах Наталі Ярмолюк

Коли береш до рук перо і думаєш над першим виписаним рядком чи словом, воно, це слово, випорхує однією думкою – «Доля». Насправді так, доля. Доля земляків, з якими щоденно спілкується Наталя Ярмолюк, бо працює директором Радомишльського територіального центру соціального обслуговування. І що не день, то нові ситуації, факти, випробовування, а за ними – людина, яку треба відстояти і допомогти, не відкладаючи на завтра її запити й побажання. Тому і книги, які вийшли у світ, носять назви «Дзвінок із минулого» та «Між каменем життя».
Якщо в першій книжці «Дзвінок із минулого» є розділ «Сумне тепло осені», а в ньому етюди, виписані в прагненні до краси й гармонійності, у великому бажанні зберегти подих першого кохання, то наступні матеріали, окрім спогаду «Жили, щоб дарувати тепло» (щирої розповіді про бабусю Ганну та дідуся Андрія) – це трагізм долі, буденний драматизм життя. Наталя Ярмолюк, як автор, поряд із героями книг у напрузі їх емоцій, пронизаних печальною думкою, спогадом, а інколи надією.

Продовження читай на сторінках газети “Прапор”.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *