Братику, ти живий поміж нас

У редакцію «Прапора» нещодавно завітав шанований чоловік, заслужений вчитель України, ветеран педагогічної праці Анатолій Йосипович Пантус.

Він розповів історію життя свого старшого брата, ветерана, учасника бойових дій Другої світової війни Івана Йосиповича Пантуса.
-Не пам’ятаю, щоб він коли-небудь хникав чи жалівся на життя, хоча з війни повернувся інвалідом першої групи, – ділиться спогадами Анатолій Йосипович.
Народився Яник, так його з любов’ю називали в родині, у 1922 році. У 1940-му був призваний на строкову службу Володарськ-Волинським райвійськкоматом. Захищати Батьківщину від нацистів пішов з 22 чер-вня 1941 року. Був на Південному, Кримському, Північно-Кавказькому та Першому Українському фронтах. Служив на посаді командира вогневого взводу 2 дивізіону 305 Гвардій-ського Артилерійського полку 117-ї Гвардійської стрі-лецької Бердичівської ди-візії. Визволяв Житомир, Бердичів, інші населені пункти України. Ця інформація є в архівних документах, копіями яких поділився з нами Анатолій Йосипович.
Іван Пантус за чесну службу, військові подвиги і зразкове виконання воїнського обов’язку був удостоєний високих нагород. Зокрема він був кавалером орденів «Червоної Зірки» та «Великої Вітчизняної війни І ступеня».

Продовження читай на сторінках газети “Прапор”.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *