Робота вмілих рук

Нещодавно мені довелося відвідати село Зубринка. Гарне, велике, привітне. Звичайно ж, не могла не побувати в школі, адже саме ця установа є головною на селі. Якщо школа є і в ній чути багатоголосся дітей, – значить, село живе. Отже, про школу. Великий двоповерховий будинок зовні видався мені досить гарним. Повезло діткам, які тут навчаються.
Зайшла до приміщення. Відчинила двері – і в око одразу впав малюнок на стіні маленького вхідного коридора – білочка, що ніби заховалася серед буйних квітів.
У фойє очі розбіглися… Першим привернув увагу малюнок, на якому зображена наша Україна. Тут і напис «Єдина країна», і квіти, і елементи вишивки, та і кольори, – все підібрано зі смаком, гармонійно поєднується.
Повернулась до іншої стіни – там чудова природа. Ну просто справжній куточок відпочинку! А як цікаво розмальована колона у фойє! Кожна сторона у неї – то окремий малюнок, проте кожен із них переходить в інший. На одній стіні – деревце розпустило гілля аж на інший бік, а там – квіти цвітуть, плетучись стіною вже іншого боку колони. Найдивовижніше – сорока примостилась на куті колони, ніби хтось її сполохав, а вона тікає на сусі-дню стіну.
Так, це не перша школа, де є настінні розписи, проте перша, що настільки мене здивувала. Тут і в їдальні кожен куточок прикрашений гарними картинами природи та казковими героями, і на стінах понад східцями цвітуть мальви, тягнуться до вікна, до сонечка. Рукомийники також «заплели» квіточки. Двері, стіни, панелі – все ожило завдяки вправним рукам самодіяльного, проте талановитого художника – скромної жінки, котра трудиться техпрацівницею в школі.

Продовження читай на сторінках газети “Прапор”.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

One Response to Робота вмілих рук

  1. Цю красу створили вправні руки моєї матусі Ольги Іванівни Ковальчук.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *