Робота вмілих рук

Нещодавно мені довелося відвідати село Зубринка. Гарне, велике, привітне. Звичайно ж, не могла не побувати в школі, адже саме ця установа є головною на селі. Якщо школа є і в ній чути багатоголосся дітей, – значить, село живе. Отже, про школу. Великий двоповерховий будинок зовні видався мені досить гарним. Повезло діткам, які тут навчаються.
Зайшла до приміщення. Відчинила двері – і в око одразу впав малюнок на стіні маленького вхідного коридора – білочка, що ніби заховалася серед буйних квітів.
У фойє очі розбіглися… Першим привернув увагу малюнок, на якому зображена наша Україна. Тут і напис «Єдина країна», і квіти, і елементи вишивки, та і кольори, – все підібрано зі смаком, гармонійно поєднується.
Повернулась до іншої стіни – там чудова природа. Ну просто справжній куточок відпочинку! А як цікаво розмальована колона у фойє! Кожна сторона у неї – то окремий малюнок, проте кожен із них переходить в інший. На одній стіні – деревце розпустило гілля аж на інший бік, а там – квіти цвітуть, плетучись стіною вже іншого боку колони. Найдивовижніше – сорока примостилась на куті колони, ніби хтось її сполохав, а вона тікає на сусі-дню стіну.
Так, це не перша школа, де є настінні розписи, проте перша, що настільки мене здивувала. Тут і в їдальні кожен куточок прикрашений гарними картинами природи та казковими героями, і на стінах понад східцями цвітуть мальви, тягнуться до вікна, до сонечка. Рукомийники також «заплели» квіточки. Двері, стіни, панелі – все ожило завдяки вправним рукам самодіяльного, проте талановитого художника – скромної жінки, котра трудиться техпрацівницею в школі.

Продовження читай на сторінках газети “Прапор”.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *