Герої не вмирають

Цього року 20 лютого українці вшановували пам’ять 5- тої річниці загибелі Небесної Сотні, по вул. Інститутській у м. Києві. Ця трагічна дата закарбувалася у серцях мільйонів українців, як приклад нескореності, духу свободи, прагнення кращого життя та волі свого народу, навіть ціною власного життя. Народ України на протязі сотень років мріяв стати рівноправним членом Європейської спільноти, будувати свою державність разом із розвинутими країнами ЄС, і коли випала така можливість злочинна влада України на чолі з президентом Віктором Януковичем, одним розчерком пера перекреслила всі сподівання та прагнення власного народу, що безсумнівно викликало невдоволення українців, піднявши сотні тисяч для відстоювання своїх інтересів. Люди все ще сподівались мирним шляхом досягти своєї мети, протягом 3-х місяців відстоювали своє рішення на майдані, допоки влада не перейшла до більш радикальних дій. Все розпочалося з розгону та побиття студентів, про що цілу ніч сповіщав набат Михайлівського собору. Ці події вивели на вулицю ще більшу кількість протестувальників, які були обурені діями правозахисників беркуту та представників влади. Це передувало подіям, які переросли в гарячу фазу протистояння: київські вулиці почули перші постріли, пролилася перша невинна кров, яка ще більше додала впевненості в неправомірних і злочинних діях влади.

Вулиці перетворилися на барикади, зброєю майданівців була бруківка, пляшки з займистою сумішшю, для захисту використовувались власноруч змайстровані дерев’яні щити та відібрані у бійців беркуту. З барикад звучали вірші Тараса Шевченка, та чулися гасла часів УПА «Слава України та Героям Слава!». За весь час протистоянь загинуло понад сотню синів та дочок України, яких народ назвав – Небесною Сотнею. Це люди, які ніколи не ховалися за спини своїх товаришів, завжди знаходились в авангарді подій – тому перші кулі дістались їм. Поранення отримали більше 2000-х тисяч протестувальників, серед яких тільки 136 журналістів які висвітлювали цю подію.

Влада не очікувала такого натиску, сили духу та самоорганізації українського народу. Своїми діями вона змінила вимоги майдану від Євроінтеграційних процесів, до повної зміни влади в країні та засудження винуватців цих подій, і зрозумівши своє фіаско, тодішнє керівництво країни не витримало натиску та самоусунулось від влади, покинувши країну.

Перемоги майдану не було б без людей які віддали своє життя, і не поступилися національними принципами та довели, що сила духу українців незламна і ніхто не має права іти проти волі народу, його бажань, сподівань.

Герої майдану ніколи не повинні бути забутими, справа яку вони зробили змінила світогляд українців, подала приклад як потрібно любити свою Батьківщину та відстоювати національні інтереси.

З волі українського народу в Києві замість тимчасових споруд пам’яті Небесної Сотні відкрито меморіал та музей Революції Гідності, де на камені увіковічено славетний подвиг майдану та його захисників.

Влада повинна працювати для народу, а не народ для влади.

Слава Україні! Слава захисникам майдану і Героям слава!

Людмила Манзюк.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *