Учені доводять невичерпність нафтогазових ресурсів Землі

Нещодавно на сайті авторитетного видання «Дзеркало тижня» з’явилася стаття «Нова теорія про відновлюваність, невичерпність і екологічність глибинних нафтогазових ресурсів». Одним із авторів цієї публікації та є наш земляк із Нової Борової, професор, академік Академії технологічних наук України і голова Спілки буровиків України Анатолій Іванович Вдовиченко. Ще з 90-х років минулого століття він вивчав проблему невичерпності нафтогазових ресурсів Землі й із роками наполегливої праці в цьому напрямку дійшов висновку, що має рацію. Його однодумцями є відомі вчені:
Петро Гожик – директор Інституту геологічних наук НАН України, академік НАН України
, Олександр Лукін – академік НАН України, Олександр Петровський – президент Української нафтогазової академії, доктор фізико-математичних наук, Анатолій Коваль – головний фахівець відділу геології і видобутку НАК «Нафтогаз України», кандидат геологічних наук. Вони всі і є співавторами цієї публікації. Хочемо познайомити наших читачів із цим матеріалом, який ставить під сумнів традиційну теорію, яку нам нав’язували упродовж багатьох десятиліть.

«Нова теорія про відновлюваність, невичерпність і екологічність глибинних нафтогазових ресурсів»

Нещодавно беззаперечно панувала думка про те, що нафта і газ є вичерпними енергетичними ресурсами, а їх видобуток створює екологічну небезпеку, що суттєво стримує розвиток нафтогазової справи.

Проте останнім часом з’явилися переконливі докази, які змінюють уявлення про походження і міграцію вуглеводнів, кардинально переорієнтовують ставлення до вуглеводних покладів як до відновлюваних, невичерпних джерел енергії, інтенсифікація й оптимізація видобутку яких дає можливість вирішити важливі соціально-економічні та глобальні екологічні проблеми людства.

Ще у 1867 р. думку про глибинне походження нафти вперше висловив учений Конкад, якого підтримали відомі на той час дослідники земних надр Фуке, Сараску, Кобалеску, Мурчоні та інші.

Перші практичні розрахунки, які підтверджували постійне підживлення покладів глибинною нафтою, були оприлюднені на ІІІ Всесвітньому нафтовому конгресі в Бухаресті в 1907 р. першовідкривачем Старогрозненського нафтового родовища Л. Баскаковим. Досвід майже 120 років експлуатації цього родовища переконливо підтвердив існування такого явища. Подібне спостерігається і в інших нафтовидобувних регіонах світу.

Незважаючи на очевидність і доведеність фактів відновлення родовищ, більшість фахівців нафтогазової геології твердо стояли на позиції вичерпності вуглеводних ресурсів. Так, американський геолог Т.Дей ще у 1909 р. подав рапорт у Білий дім про те, що ресурси нафти в США буде остаточно вичерпано в період 1935–1944 рр., а головний геолог Геологічної служби США Д. Уайт у 1920 р. доводив, що видобуток нафти в США досягне свого максимуму через 3-5 років, після чого піде на спад, і його у цьому підтримала Американська асоціація геологів-нафтовиків, хоча сьогодні видобуток нафти удесятеро більший, ніж тоді, і продовжує інтенсивно нарощуватися.

Думка про занепад нафтової промисловості нав’язувалася також і в колишньому СРСР. Твердження фахівця з ядерної фізики та енергетики, президента АН СРСР академіка А. Александрова про близьке вичерпання світових ресурсів нафти й газу і про відмирання нафтової промисловості негативно вплинули на розвиток галузі. У 70-х роках ХХ ст. широким фронтом почали споруджуватися атомні електростанції в Україні.

У формуванні суспільної думки про вичерпність світового потенціалу вуглеводнів найбільшу роль відіграють політики. Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), як монополістів її постачання, зацікавлена в особливому ставленні до нафти як до ресурсу, що закінчується, а тому нафта цих країн має особливе значення для світової економіки. За рахунок своєї нафти країни ОПЕК вдаються до спроб керувати сучасним світовим економічним життям. Час від часу вони зменшують видобуток нафти, підвищують ціни на неї, встановлюють ембарго на її постачання в країни за своїм політичним вибором, що призводить до частих економічних потрясінь у світі та окремих країнах.

Те саме відбувається і з газом. З допомогою вентиля на трубі, через яку подається газ, монополісти нав’язують свою політику в державах, залежних від газових поставок.

Проте виявлення великих покладів нафти і газу в Північному, Середземному, Каспійському морях, в Атлантичному океані поблизу берегів Нігерії, Анголи й Бразилії, у Мексиканській затоці свідчить про те, що нафта ще довго слугуватиме людству. А відкриття гігантських скупчень метану на дні Світового океану в газогідратному стані дає підстави стверджувати, що вуглеводні на Земній кулі практично невичерпні.

Відомий російський геолог-нафтовик В. Соколов при дослідженні зразків порід із негазоносних районів установив наявність у них газу, що свідчить про те, що із надр Землі повсюди і постійно надходить потужний потік вуглеводнів, який фіксується газовимірювальними приладами.

Огляд історії вивчення процесів підтікання нафти з великих глибин і формування відповідної думки достатньо висвітлений у дослідженнях українських геологів В. Созанського і П. Чепіля, які виступили з доповіддю про невичерпність світових запасів нафти і газу на Міжнародній конференції «Світові ресурси газу і перспективні технології їх освоєння» (Москва, 2007 р.).

Перші масштабні дослідження в Україні проблеми відновлення покладів вуглеводнів з метою нарощування ресурсного потенціалу родовищ, які досягли високого ступеня виробленості початкових видобувних запасів, були здійснені на замовлення НАК «Нафтогаз України» у 2007-2009 р.р. колективом провідних українських науковців із нафтогазової геології за наукового керівництва А. Коваля.

За результатами проведених досліджень принципах відновлюваності покладів було розроблено пропозиції нових підходів до теорії нафтогазоутворення та врахування їх в оцінці ресурсів нафти і газу і при розробці їхніх родовищ.

Розроблено пропозиції щодо подальшого системного вивчення явища відновлення покладів вуглеводнів у нафтогазоносних регіонах України відповідно до тенденції досліджень цієї проблематики в передових країнах світу.

Одним із стримуючих факторів інтенсивного розвитку галузі є значно перебільшене уявлення про те, що нафтогазовидобуток є екологічно небезпечним. Проте дослідження переконливо доводять, що більшу загрозу становлять не техногенні, а власне природні нафтогазові викиди та інші подібні катаклізми.

Про катастрофічні екологічні загрози, що їх несуть природні газові викиди на родовищах вуглеводнів і прилеглих до них територіях, викладено у дослідженнях російського вченого В. Богоявленського. В результаті аерокосмічних і наземних обстежень ним було виявлено значну кількість кратерів від газових вибухів розміром від одного до кількох десятків метрів на території півостровів Ямал і Таймир. 1350 подібних об’єктів зареєстровано на півночі Канади, незліченна їх кількість існує на дні Світового океану. Великі викиди газу супроводжуються маломагнітудними землетрусами, а землетруси породжують газові викиди, спалахи і вибухи.

Вибухи природного викиду газу спостерігалися також і в інших регіонах, зокрема і в Україні (в Криму, в Азовському морі). Значну загрозу для навколишнього середовища становить діючий грязевий вулкан Старуня в Івано-Франківській області, який уперше виявив себе у 1977 р. після землетрусу в горах Румунії. Відтоді вулкан через десятки активних міні-кратерів виливає на поверхню значну кількість бруду, нафти і газу. Цей об’єкт входить до комплексу геологічної пам’ятки загальнодержавного значення, хоча за логікою його необхідно віднести до джерела забруднення навколишнього середовища і ліквідувати або забезпечити кероване його використання за спеціальними технологіями.

Природні викиди вуглеводнів створюють украй небезпечну ситуацію в нафтогазовидобувних регіонах. Вибух вуглеводнево-повітряної суміші, що проникла із газоносних пластів у підвальні приміщення у м. Бориславі у 1972 р., призвів до загибелі 20 людей і значних руйнувань.

Дослідженнями, проведеними Науково-дослідним і проектним інститутом ПАТ «Укрнафта», було встановлено, що зменшення загазованості метаном атмосфери м. Борислава та інших населених пунктів у видобувних регіонах можливе лише шляхом інтенсифікації й оптимізації нафтогазовидобутку і відновлення всіх недіючих старих свердловин та інших гірничих виробок.

Унаслідок аналізу даних про сучасні потужні викиди та виливи вуглеводнів із надр на земну поверхню в нафтогазоносних басейнах світу встановлено, що нафтогазонакопичення є лише дрібним побічним явищем на тлі набагато масштабнішого (у багато тисяч разів) процесу глибинної вуглеводневої дегазації Землі, при якому через розріз земної кори проходять величезні обсяги вуглеводнів на шляху в гідросферу і атмосферу. З огляду на це розмови про суттєвий антропогенний вплив на процеси формування парникових газів, а відповідно, і на глобальне потепління на планеті є безпідставними.

У працях відомих учених світового рівня наведено результати досліджень, які свідчать про те, що глобальне потепління внаслідок господарської діяльності людини є лише науковою гіпотезою (поки що ніким не підтвердженою), яка суперечить відомим фактам із геології й кліматології.

Метод смертельного залякування урядів і громадськості є ефективним способом дії Міжнародної комісії з питань зміни клімату, яка працює під заступництвом ООН і має у розпорядженні мільярдні фонди, за рахунок яких і проштовхуються відповідні погляди на догоду зацікавленим групам. У сучасних умовах такі маніпуляції в науці становлять катастрофічну загрозу, тому що відволікають увагу суспільства від дійсно існуючих масштабних природних і техногенних небезпек зовсім іншого характеру.

Попри беззаперечність доказів, які підтверджують факт існування явища підживлення вуглеводневих покладів, його не враховують при розвідці й освоєнні родовищ нафти і газу. На сьогодні недооцінюється вплив глибинної дегазації Землі на навколишнє середовище.

У 2016 р. було розроблено проект концепції інтенсифікації та оптимізації нафтогазовидобутку з урахуванням природних відновлюваних процесів на засадах нових підходів у теорії нафтогазоутворення, в якій значну роль відведено екологічним загрозам, що пов’язані із явищем глибинної дегазації Землі, та можливим шляхам їх відвернення.

Запропоновану концепцію було широко обговорено й підтримано науковою спільнотою, фахівцями і громадськістю та направлено на обговорення і прийняття рішення до профільних міністерств, відомств, підприємств та організацій. Жодних заперечень не отримано, проте і дієвої підтримки в її реалізації поки що ніхто не надав.

Суттєвим гальмом у впровадженні зазначеної концепції є сили, які зацікавлені в обмеженні видобутку нафти і газу для утримання високих цін на них, а також недостатньо опрацьовані механізми істотного впливу нових поглядів і розуміння глобальних процесів, що відбуваються в надрах Землі, на науковий світогляд суспільства, та недооцінювання його ролі у формуванні й реалізації державної політики в сферах енергетики й екології.

20 грудня 2018 р. в Інституті геологічних наук Національної академії наук України відбувся круглий стіл «Формування та реалізація Концепції ефективного освоєння відновлювальних глибинних нафтогазових ресурсів». У засіданні круглого столу взяли участь представники профільної академічної галузевої та університетської науки, нафтогазових компаній, відомств, підприємств і громадських організацій.

У результаті ретельного і тривалого обговорення, в якому взяли участь академіки НАНУ, АТНУ, УНГА, доктори і кандидати геологічних, технічних і фізико-математичних наук і провідні фахівці нафтогазової галузі, одностайно було визнано теорію природного відновлювання нафтогазових ресурсів за рахунок глибинної дегазації Землі науково обґрунтованою і практично підтвердженою.

Рекомендовано також враховувати запропоновану концепцію ефективного освоєння відновлюваних глибинних нафтогазових ресурсів при формуванні та реалізації державної політики у сферах енергетики та екології.

Широкомасштабні роботи з інтенсифікації видобутку газу згідно з концепцією суттєво зменшують природне забруднення атмосфери, що сприяє вирішенню глобальних екологічних проблем.

Українські сервісні і бурові підприємства володіють сучасними технологіями, мають достатній досвід відновлюваних робіт світового рівня і спроможні забезпечити необхідні темпи інтенсифікації та оптимізації.

Сучасні технології ізоляційних робіт при освоєнні родовищ можуть забезпечити екологічно чисте виробництво. Характерним прикладом цього є видобуток нафти і газу безпосередньо у парках, зонах відпочинку і на територіях житлових комплексів Борислава, курортах Східниці та інших населених пунктів нафтопромислових районів.

За матеріалами сайту газети «Дзеркало тижня».

https://dt.ua/energy_market/nova-teoriya-pro-vidnovlyuvanist-nevicherpnist-i-ekologichnist-glibinnih-naftogazovih-resursiv-300704_.html

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *