Толерантність vs дискримінація

Як не дати поняттю перетворитись на явище

Проблема дискримінації в Україні займає далеко не перші щаблі в переліку суспільних проблем. Вона не нагальна, як зростаючі тарифи, не тотальна, як всюди суща корупція і не смертельна, як розбиті дороги. Можливо саме тому про дискримінацію не часто пишуть, говорять і показують наші ЗМІ. Хіба що трапиться щось скандальне чи кримінальне.

Толерантність vs дискримінація. Як не дати поняттю перетворитись на явище.

Що ми знаємо про дискримінацію, дискриміновані групи в нашому ніби то досить демократичному суспільстві і, чи такі вже й толерантні до них? Дослідити, проінформувати і навчити- саме про це проект ГО Інститут креативних інновацій – Інтеграційно-просвітницька кампанія “Синергія для спільного розвитку” ,який здійснюють за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Його проміжні результати були представлені на медіа-ланчі, що відбувся в Гнатюк Арт Центрі. Мета проекту – підвищити можливості захисту власних прав дискримінованими групами через побудову регіональної мережі їх підтримки для подолання стигм та побудови толерантнішого суспільства на рівні локальних громад області.

Як зазначив керівник проекту та директор ГО Інститут креативних інновацій Андрій Сочинський, дискримінація-це невидима проблема нашого суспільства, бо люди навіть не знають, що їхні права порушуються і не через якісь об’єктивні причини, а через стереотипи у власній свідомості. Проект об’єднав громадські організації та ініціативні групи з Житомирщини, що представляють чи захищають інтереси дискримінованих груп для розробки спільної стратегії. Координатором Партнерства громадських організацій та ініціатив став «Громадський Ресурс Полісся». До його складу увійшли – Центр практичної психології «For life», ГО «Скриня корисних справ», ГО «Нитка Аріадни»(смт. Хорошів), ГО «Інститут “Місто”» (м. Коростень, м. Андрушівка ). Наприклад, координаторка проекту з Хорошева ,де проводились фокус-групи проекту, Галина Мінялук ,тривалий час працює з жінками літнього віку і людьми, що мають інвалідність.

-Наше завдання-допомогти знайти їм однодумців. які б допомогли їм реалізувати себе, створити групи за інтересами, де співають, займаються «хенд-мейдом»,читають книги та обговорюють їх. Людям в першу чергу потрібно спілкування,- говорить пані Галина.

Голова ГО «Скриня корисних справ» Оксана Давиденко розповіла, що її цільова група- ВПО:

– Наша організація орієнтована на жіноцтво. В проекті сконцентрувались на ВПО, жінок там теж більше .Вивчали наскільки вони відчувають дискримінацію. Мої спостереження, що дехто не відразу може себе ідентифікувати дискримінованим. Тільки потім, коли описували певну ситуацію.

В дослідженні було представлено кілька ключових груп з ознаками дискримінації. А саме – люди з інвалідністю, ВПО, вік, сексуальна орієнтація. Участь в опитуванні взяли як дискриміновані групи, так і недискриміновані. Директорка Центру практичної психології «For life» Наталія Портницька ,яка проводила дослідження відзначила також групу –жінок, що також зазнають дискримінації, хоч не завжди готові це визнавати. Як зазначила дослідниця, є тенденції загальні для всіх-це види дискримінації, які готові визнати всі –це люди з інвалідністю. Особливістю цього дослідження стало те, що переважна більшість опитуваних не бачать дискримінації в ситуації з працевлаштуванням дівчат. До того, чи брати до уваги сексуальну орієнтацію при влаштуванні на роботу теж ставлення неоднозначне. Навіть ставлення до того чи можна заходити в магазин мамам з візочками думки розділились 50\50.

Учасники опитування з недискримінованих груп ,на подив дослідників, здебільшого виявляють нетолерантне ставлення до людей з інвалідністю, вважають їх такими, що не можуть добитися успіху в житті . Результати дослідження засвідчують, що самі дискриміновані групи схильні більше визнавати факт дискримінації, ніж недискриміновані.

Детально дослідження тут

То ж чи може наше суспільство називатись в достатній мірі толерантним ,будь то на рівні місцевої громади чи на загальнонаціональному рівні? Якщо навіть відкрито про дискримінацію можуть говорити небагато людей із груп, які взяли участь у дослідженні. Як відмітили під час презентації, найбільшого утиску зазнають представники ЛГБТ спільноти, бо навіть про інтерв’ю з ними було важко домовитись.

-Я думаю, що наше суспільство можна зробити більш толерантним, вважає керівник проекту Андрій Сочинський. Методи є і існують в інших країнах. Але у нас ще існують стереотипи, які часто є підгрунттям до дискримінації. Наприклад, багато хто вважає- якщо ми урівняємо в правах ЛГБТ, то завтра вся молодь стане ЛГБТ. Часто у нас це стає і об’єктом політичних маніпуляцій під час виборчих кампаній. Тому наш шлях і наступні кроки в проекті – інформування і просвіта . Ключовий результат проекту це соціологічне дослідження. І те, що вдалось включити в роботу над ним всі організації, дотичні до цих проблем.

Нетерпимість і стереотипи вічні вороги толерантності. Злочини на грунті ненависті кояться саме через цих «паразитів» людської свідомості. На жаль, такі злочини іноді нівелюють до рівня побутових сварок. Тому жертвам насильства, будь то фізичне чи моральне, радять звертатись не лише до поліції, а й до юристів Центрів безкоштовної правової допомоги.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *