Жіноча доля, хто її розкаже?

Жіноча доля… Вона різна. У кожної жінки своя історія, свої радощі і печалі, найщасливіші і найтрагічніші моменти.
На свято Різдва Христового у селянській сім’ї Федора і Надії Ющенків народилася перша донечка Ольга. Ангелочки взяли її під свої крила, бо росла здоровою, гарненькою, кучерявою дівчинкою. Тішились нею батьки й бабусі. А через 2 роки у родині Ющенків народилася Ганнуся, потім ще 3 донечки: Марія, Ніна, Валентина. Згодом сім’я поповнилась ще трьома братиками: Васильком, Сер-гієм, Валерієм. Велика родина була дружною, роботящою, веселою. У кожної дитини були свої обов’язки, бо з дитинства батьки привчали їх до важкої селянської праці. Оля, як найстаршенька, опікувалася молодшими сестричками і братиками, тому відповідальність за менших залишилася у неї на все життя.
Оля була найкращою батьків-ською помічницею, адже з дитинства зазнала важкої фізичної праці на полі, по господарству. Федір і Надія Ющенки з ранку до ночі працювали у колгоспі за трудодні та копійки, тримали велике господарство, а жилося великій родині сутужно. Тому після закінчення восьми класів 15-річна Оля поїхала зі старшими дівчатами на сезонні роботи. Так вона вирішила допомагати батькам і підтримати свою сім’ю. Ольга Федорівна згадує, як на далекій Кіровоградщині, на станції Долинська, заробітчан повинні були зустріти і завезти в село, бо на той час постійного автобусного сполучення не було. Зустрів дівчат п’яний водій трактора. Причіп був брудний, на нього навіть не кинули в’язку соломи. Від’їжджаючи, тракторист навіть не помітив, що причіп залишився відчеплений, і поїхав далі. Лютувала така хурделиця, що за два метри нічого видно не було. Дівчата, щоб не замерзнути, то цілу ніч бігали навколо причіпа, то обіймалися, щоб зігрітися.

Продовження читай на сторінках газети “Прапор”.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *