Вона писала історію українського спорту

День фізичної культури та спорту України відзначається щорічно у другу суботу вересня. Таке свято в Україні з’явилося ще в 1994 році згідно з Указом Президента України. Свято має на меті популяризацію спорту в країні серед молоді та пропаганду здорового способу життя.
Користуючись нагодою, вітаємо усіх професійних спортсменів та просто любителів зі святом.
Якщо ви хоч раз бували на пробіжці, якщо хоч раз тримали в руках штангу чи грали в шахи, якщо знаєте, що таке кріпатура, словом, якщо відчуваєте себе спортсменом, значить, це ваш день! Любіть спорт, бігайте, стрибайте, забивайте голи, рухайтесь, будьте прикладом для інших та гордістю для держави.

У переддень свята усіх спортсменів хочемо розповісти вам про визначну постать України, нашу землячку, дворазову олімпійську чемпіонку, гандболістку Наталію Леоні-дівну Тимошкіну (Шерстюк). Народилася вона 1952 року в селі Лизник, там закінчила школу. Навчалась у Київському державному інституті фізичної культури.
Тоді молода, але наполеглива Наталія навіть не підо-зрювала, що стане настільки відомою і шанованою людиною. Перспективна учениця гандбольного тренера жіночої збірної України Леоніда Ратнера волею долі та завдяки унікальному баченню Ігоря Турчина – найуспішнішого тренера в історії гандболу – опинилась у воротах його команди. Слід зауважити і той факт, що за видатні досягнення в спорті І. Турчин та його київський «Спартак» (до його складу входила Наталія Тимошкіна) занесені у Книгу рекордів Гінеса. Наталія хотіла грати «в полі», забивати м’ячі, та тренер наполіг, щоб дівчина залишалась на воротах. І згодом вона не просто прижилась на позиції воротаря, а й стала ключовим гравцем зіркової команди.
У гандболі найбільше навантаження спрямоване на голкіпера, бо зловити «швидкий м’яч», котрий зазвичай навмисне кидають у найменш захищені місця, дуже непросто. Якраз у ролі воротаря Наталія Тимошкіна і завоювала усі свої численні нагороди та титули: заслужений майстер спорту СРСР (1976 р.); срібна (1975 р., 1978 р.) та бронзова призерка (1973 р.) чемпіонатів світу; багаторазова володарка Кубка європейських чемпіонів (1970-1973 рр., 1975 р., 1977 р., 1979 р.,); чемпіонка ХХІ (1976 р.) та ХХІІ (1980 р.) Олімпійських ігор; чемпіонка СРСР (1969-1975 рр., 1977-1981 рр.); володарка Кубка СРСР (1977 р.).
Варто зазначити також, що Наталія Леонідівна входила до символічної збірної світу з гандболу (1978р.), виступала за «Спартак» (Київ) у 1969-1981 роках. Нагороджена двома орденами «Знак Пошани» (1976 р., 1980 р.) та орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2002 р.). На X Всеукраїнській церемонії нагородження «Герої спортивного року» у 2015 році уславлена гандболістка отримала нагороду у номінації «Спортивна слава України».
Незважаючи на поважний вік, Наталія Леоні-дівна й нині не засиджується вдома – вона активна і свідома громадянка. Працює співробітником Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (доцент кафедри фізичного виховання і здоров’я).
Ми пишаємося такою землячкою, котра стала гордістю України у спортивному світі. Зичимо їй ще багато років життя, нових досягнень та визнання.
Підготувала Любов Дем’янчук.
Фото з інтернетресурсів.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *