Людина великої душі, безмежної доброти і чуйного серця

Рясніє сивиною чоло, вкрили зморшки лице, устами говорить мудрість, а бабусині руки не знають спокою. Ще вдосвіта причепурилася бабуся до зустрічі гостей, адже вона 5 вересня святкує 80-річний ювілей. Діти, онуки, правнуки поспішають до рідного порогу в село Кропивня привітати найдорожчу у світі людину, рідну маму, бабусю Ганну Ільківну Кос.
Народилася ювілярка у далекому 1938 році у красивому селі Кропивня, там пройшли роки дитинства і юності. У сім’ї було четверо дітей. Батьки важко працювали в колгоспі, щоб прогодувати сім’ю.
Закінчивши 10 класів Кропивнянської школи, Ганна Кос пішла працювати у місцеве господарство. На рівні з дорослими вибирала льон, була ланковою, дояркою. У рідному селі Ганна Ільківна зустріла свою долю. У її теплому сімейному гнізді зростало двоє діточок. Матуся всіх щедро огортала любов’ю та турботою. Тяжкою роботою був наповнений кожен день, проте підтримка родини додавала сили. Діти підростали. Батькам потрібно було відпускати їх у самостійне життя. Усе в житті склалося. Як не тяжко їм було – допомогли усім здобути гарну освіту. Як радіє мамине серце, коли у дітей усе ладиться.
Із дорогим чоловіком Анатолієм ювілярка прожила у шлюбі довгі та щасливі роки. На жаль, голова сім’ї покинув цей світ, однак його добре пам’ятають місцеві жителі, бо мав, як кажуть, золоті руки.
За добру вдачу доля обдарувала бабусю трьома онуками та шістьма правнуками, котрих вона чекає в гості. Як зізнається ювілярка, вона ніколи не нарікала на долю. Скільки себе пам’ятає – завжди працювала. Тож із її материнського серця потяг до праці перелився і в душі дітей.
Час посріблив скроні. За плечима – роки, помережені радістю, печаллю, слізьми та усмішками. Та ювілярці не страшно заглядати у минуле, адже її життєві лани вродили щедро, її світла душа несе добро в життя, очі не стомлюються виглядати дітей із дороги до рідного дому. Та сьогодні вона щаслива, адже оточена турботою і любов’ю рідних.
Щиро бажаємо шановній Ганні Ільківні міцного здоровя, сімейного затишку, душевного спокою, Божого благословення, дочекатися столітнього ювілею та світити ще довго і зігрівати усіх, як сонечко, своїм теплом.
Валентина Журавська.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *