Аркадій Крещенко: «Живу і про живе думаю»

Дуже часто, на жаль, ми скептично ставимося до людей поважного віку, бо, мовляв, що вони там уже розуміють, чому навчать, лише знають, що жалітися…

Та нещодавно мені пощастило познайомитися із дивовижною людиною – Аркадієм Гавриловичем Крещенком. Цей вісімдесятирічний чоловік мешкає у селі Кропивня. Народився він 22 листопада 1937 року. У рідному селі закінчив десятирічку. Так склалася доля, що вже наступного дня після закінчення школи Аркадія призвали на строкову службу в армію. Служив на Камчатці командиром танка майже три роки. У тих далеких краях молодий хлопець із Кропивні користувався авторитетом, його поважали навіть у межах військового округу, мав багато відзнак за сумлінне несення служби, витривалість та високу працездатність. Отримавши звання старшого сержанта, повернувся додому. 

Молодому і завзятому парубкові тоді зовсім не проблемно було подолати 19 кілометрів пішки, бо записався на курси водіїв у райцентрі. І так чотири місяці з Кропивні у Володарськ-Волинський та назад. Екзамен склав успішно.
Тяжкий тоді був час. Учитися для здобуття освіти чи в технікумі, чи в інституті не було ні часу, ні можливості. Тому чоловік за-ймався самоосвітою, багато читав, дописував у газети. У цей же час Аркадія Гавриловича обрали депутатом сільської ради, а згодом – і головою. На керівній посаді в сільраді Аркадій Крещенко пропрацював 10 років.
– Трудився без вихід-них. За десятиліття зареєстрував шлюб понад 600 подружніх пар. Скільки ночей недоспав, скільки нервових клітин утратив! Нині це вплинуло на здоров’я. За моєї ініціативи та за мого сприяння було збудовано і поштове відділення, і амбулаторію, й аптеку, магазин, а, найголовніше – церкву. Здійснив модернізацію опалення місцевого будинку культури, обгородив кладовище, робив лавки по всьому селі, щоб людям було зручно і затишно, криницю викопав…– розповідає Аркадій Гаврилович.
І під час розмови ми розуміємо, що в короткому спілкуванні просто неможливо розповісти про все, а багато що вже й стерлося з пам’яті.
За свою наполегливу і сумлінну працю, за добре серце і людську порядність Аркадій Крещенко неодноразово був нагороджений грамотами, його портрет розміщували на Дошці пошани.
Спілкуватися з Аркадієм Гавриловичем дуже приємно – розповідає він емоційно, цікаво, охайно виглядає. От я і запитала, а де ж він учився.

– Інститут діда закінчив, – каже з усмішкою на вустах, – слухав старих людей і намагався перейняти їх досвід, життєву мудрість, у них і вчився.
Якраз через відсутність офіційної освіти, (хоча, якби він сам про це не повідомив, можна бути переконаним, що спілкуєшся з високоосвіченою людиною) а, головне, через безпартійність не зміг довше працювати головою сільради. Проте чоловік знайшов застосування своїй енергії на новій посаді – директора сільського клубу. Пропрацював він на цій стежині 33 роки.
Аркадій Крещенко не боїться ніякої роботи: і різні верстати своїми руками робив, і в будівництві розбирається, і млин упорядкував. А домашню роботу виконував уночі: косив, рубав, майстрував, бо «про людей спочатку думав, а потім про себе».
Дуже трепетно розповідає Аркадій Гаврилович про дружину Софію Михайлівну, цінує її працю, відданість, удячний за підтримку. Ще й понині читає їй вірші.
Незважаючи на поважний вік, чоловік працює ще й досі в городі, зробив крапельний полив помідорів.
– Постійно треба рухатися, шукати, чим зайнятися, бо, як не важко по життю, то і не цікаве воно. Як почав роботу – мусиш закінчити, – філософствує пан Аркадій.

Він – батько трьох дітей: Михайла, Володимира та Надії, має четверо онуків: Артема, Дмитра, Дениса, Антоніну та правнучку Меланку. Виховував і виховує усіх у любові та взаємоповазі, у дружньому спілкуванні.
Дуже багато корисного й цікавого можна почерпнути із розмови з Аркадієм Крещенком. Він має свій, не притаманний пересічному пенсіонеру, погляд на життя. Знає толк у різних речах, вчить вірші напам’ять і цитує їх при нагоді, дуже вихований і культурний, а скільки корисних прикмет знає і користується ними. Цей позитивний чоловік заслуговує не просто статті в газету – про його життя та мудрість варто писати книги.
А ще цікаво, що Аркадій Крещенко робить щоранку зарядку, обов’язково самомасаж, починаючи з пальців рук, знає лікувальні точки на тілі. Щодня читає молитви і просить у Господа гідно прожити день грядущий.
– Я дуже люблю Україну, – каже наш герой, і всім своїм життям доводить, що то правда. Хочеться, щоб і Україна любила й поважала таких людей, як Аркадій Гаврилович, щоб молодь вчилася ставленню до життя і праці у справжніх патріотів.
Дякую Вам, Аркадію Гавриловичу, за гарну розмову, за життєву науку, за вірші, за приклад громадського діяча і чоловіка-сім’янина. Нехай Господь посилає Вам здоров’я на багато років життя, а Ваша мудрість стане у пригоді не одному поколінню нащадків.
Любов Дем’янчук.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

2 Responses to Аркадій Крещенко: «Живу і про живе думаю»

  1. Опубліковано декілька гуморесок А. Крещенка під загальною назвою “Сільський філософ” в книзі “Україна сміється” сатира та гумор – вид. “Радянський письменник” Київ. 1960р.

  2. Анатолій Войналович

    Гордий і щасливий, що мав честь разом працювати на ниві культури з цією, без перебільшення, величною людиною. Здоров’я і невтомної енергії Вам вельми шановний Аркадію Гавриловичу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *