Свято у Новоборівському інтернаті

Восьмого червня у Комунальній установі «Новоборівський психоневрологічний інтернат» Житомирської обласної ради, адіміністрація закладу на чолі з директором Олександром Корбутом та представниками Поліського новоборівського козачого куреню – Олегом Журавським, Вадимом Камінським та Миколою Бондарчуком подарували підопічним свято. Для гостей заходу Олександр Корбут провів екскурсію будівлями інтернату. Як каже Олександр Володимирович: «Хоч я працюю зовсім нещодавно (ред.: з листопада 2017 року ), але за досить короткий проміжок часу роботи зроблено чимало». Показуючи ошатні кімнати, в яких проживають 122 підопічних, директор відзначив, що вони вже частково оновили меблі, згодом планують повністю їх замінини. Навесні придбали дві теплиці, де вирощують овочі, й нині підопічні харчуються своїми огірками; у підсобному господарстві утримують чотири корови, отож мають власне молоко. Також Олександр Володимирович подбав, щоб бібліотека закладу поповнилась новими книгами. Цьогоріч мешканці інтернату з екскурсіями побували у Хорошівському народному музеї історії району, Музеї коштовного і декоративного каміння. Цікавими і незвичними для них були майстер-класи з перукарського мистецтва та приготування вареників. Багато підопічних допомагають працівникам: чергують у корпусах, беруть участь у суботниках тощо.
Згодом культорганізатор інтернату Тетяна Герасимчук провела різноманітні спортивні змагання серед підопічних. А козаки наварили великий казан справжнього смачного кулішу, яким усіх пригощали.
Хочеться окремо розповісти про тендітну жінку, яка понад 14 років організовує дозвілля у за-кладі. За ці роки Тетяна Герасимчук прикипіла душею до кожного підопічного, з гордістю розказує про їхні таланти. А їх вистачає: дехто вміє гарно малювати, дехто майструє з дерева різноманітні вироби, дехто навіть пише вірші. Тетяна Володимирівна постійно дбає, щоб якомога цікавіше урізноманітнювати дозвілля для підопічних. А це буває подекуди дуже складно. Адже це люди з особливими потребами.
«Земля України»
Прекрасні гори, полонини,
Завжди родючая земля,
А назва в неї Україна
І кращої для нас нема.
І яке б лихо та й не сталось,
Якою б не була біда,
Ми українцями зостались
І єдність наша не згаса.
Нас намагаються злякати –
Війною, лихом і вогнем,
Та нас нікому не здолати –
Усі незгоди ми пройдем.
Бо ми зростали у любові,
Всевишній нам допомагав.
Підтримку, віру і надію
У наші душі Він вселяв.
Століття будуть пролітати,
Життя ніхто не відбере,
Ми насмерть будемо стояти
Та й Україна за тебе.
Ти будеш жити Україно,
Допоки ще душа жива,
А пісня наша солов’їна,
Навіки вічні не вмира.
(Вірш підопічного Новоборівського психоневрологічного інтернату Михайла Петренка).
Ірина Сівінська.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *