Вдова Марія

Живе в селі Солодирі жінка – Марія Аркадіївна Михайленко, яка народилася 20 грудня 1944 року в селі Кропивня нашого району.
Приїхала в Солодирі у 1962 році з подругою Галиною і разом стали до роботи на фермі: спочатку телятницями, а потім і доярками. Невдовзі дівчата вийшли заміж за місцевих красенів. Галина з чоловіком поїхали жити в Кропивню.
Марія зі своїм Миколою працювали в колгоспі. Підростали син і три донечки. Та сталося горе – чоловік загинув на роботі, він працював трактористом. Вже в двадцять дев’ять Марія залишилася вдовою. Сама будувала дім, піднімала і ставила дітей на ноги. Для цього тримала велике підсобне господарство, тяжко працювала у колгоспі на полі. Ночами прала, білила в хаті перед святами, а вдень ішла на поле. Працювала на трьох роботах, але вивчила всіх дітей, і вони вилетіли з рідного гніздечка, створивши свої сім’ї. Зараз живуть у різних містах нашої держави.
Останні шість років перед пенсією Марія Аркадіївна очолювала городню ланку.
Слава про гарні врожаї долетіла аж в область, за що жінка отримувала почесні відзнаки.
Усього бачила на віку вдова, а все більше гіркоти від необдумано кинутих кимось слів, ніби вона веде неправедний спосіб життя. Навчилася боротися за себе, за дітей. Сум і біль ховала за жартами під час весіль, на які її неод-мінно запрошували в смачихи, і для кумедних забав під час події.
Марія Аркадіївна Михайленко – симпатична, сучасна, мудра жінка. Дуже любить дітей, людей. Дуже любить пригостити гостя, адже, вже будучи на пенсії, працювала старшим кухарем у колгоспній їдальні, харчувала трактористів. Ніколи не відмовиться дати пораду, мудру і виважену. Праця підірвала здоров’я Марії Михайленко, вона має другу групу інвалідності, але не втратила віру в добро, в людей, у гарне майбутнє всієї України.
Вам, Маріє Аркадіївно, ці рядки:
Як міряти життя –
Роками чи подіями?
Як рахувать земне буття –
Не здійсненими мріями?
А як вдовою в двадцять дев’ять,
Аж четверо пташаток піднімать?
Як взять здоров’я у самого лева,
Як силу волі не зламать?
Ніде душею не кривила
Чужого ж бо ніколи не взяла.
Жила по правді і робила,
Бо справедливою була.
Ніхто не зна чия це воля,
Щоб так життя її велось…
Не завдавайте, люди, вдові
болю,
Аби самим ступать по її стежці
не прийшлось.
Нехай же Бог пошле здоров’я,
Вам, Маріє,
Бо Він усіх на світі держить нас.
А ми плекаємо надію:
Прожить Вам у здоров’ї довгий
час!
Євгеня Пантус, с. Дворище.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *