Сіяч доброго, вічного

Він був у спілкуванні з людьми надзвичайно ввічливим – чи то з дорослими, чи з учнями. На урок приходив – підтягнутий, у ретельно випрасуваному костюмі та сорочці з білосніжним комірцем. До нас, семикласників, він звертався завжди на «Ви», а хлопців, викликаючи відповідати урок, називав «молодий чоловіче», і потім уже – за прізвищем. Мимовільно учні серйознішали, ставали зібранішими, уважнішими, словом – інтелігентнішими. Ми заслуховувались розповідями нашого вчителя Григорія Миколайовича Литвинчука – про вишуканість лірики Олександра Пушкіна, про ніжність поезій Тютчева, про мудрість геніального поета, яким був і залишився у вічності Михайло Лермонтов…

Бездоганно грамотна, цікава мова педагога гранична з яскравим артистичним поданням образу того чи іншого літературного героя.

Учителював він і у селі Дворище, нерідко добираючись із Володарська, де жив, попутними машинами.

До речі, про Дворище (а воно є його рідним селом). Григорій Миколайович Литвинчук написав і видав книгу із циклу «Нариси з історії села Володарськ-Волинського району» (Житомир, 2001 рік), де в післямові краєзнавець Олександр Голяченко, зокрема, зазначає, що Г.М. Литвинчук у 1932 році працював певний час у Державному театрі Волині «Полісся»… Чимало публікацій мав у районній, обласній пресі. «Саме Литвинчук Г.М. постарався, щоб Дворищенський парк було віднесено до унікальних пам’яток природи, взято на облік і державну охорону».

І далі О. Голяченко повідує: «Г.М. Литвинчук доклав багато зусиль і вміння в організації драматичних гуртків у селах: Дворище, Сколобів, у Володарськ-Волинському. Довгі роки був їх незмінним керівником».

І ось нам, старшокласникам кінця 50-х, початку 60-х років минулого століття часто життя дарувало радість бувати на прем’єрі спектаклю у постановці самодіяльних акторів районного Будинку культури. І тоді нам випадала можливість бачити нашого вчителя Григорія Миколайовича Литвинчука на сцені – вже як актора.

Минали роки. Вийшовши на пенсію, Григорій Миколайович зосередився на роботі з юними прихильнаками Мельпомени – у тодішньому Володарськ-Волинському Будинку піонерів; не забуваючи повсякчас вимагати від них – і як педагог – чіткої мовної виразності. А потім з усим колективом обмірковували сценічні костюми героїв п’єси. Актори бралися за шитво, клеїли, фарбували. І, звичайно, Григорій Миколайович, як режисер, керував поетапним творенням спектаклю, темою якого неодмінно було торжество справедливості.

Невдовзі я за обставинами життя полишила Володарськ-Волинський. Але, за моїм проханням, від Григорія Миколайовича дізнавалася про дату виступів його юних акторів. Відтак, приїздила у місто мого дитинства і юності; поспішала у Будинок піонерів на спектакль. Опісля ж, сповнена захоплюючими враженнями, писала про їхні тріумфальні виступи. І ті мої дописи друкувалися у «Прапорі».

Доки був живий Григорій Миколайович, по приїзді у райцентр, завжди навідувала його. Там, у його затишній кімнаті чільне місце займала книжкова шафа, а в ній – на полицях стрункими рядами стояли твори класиків, а також література, на той час, сучасних письменників. Саме на актуальності творів зосереджував увагу Григорій Миколайович. А я слухала вчителя, як він палко, як і колись у школі, аргументовано аналізував той чи інший твір, виділяючи у ньому найголовніші, на його думку, критерії людських якостей героїв: людяність, добропорядність.

Він сіяв добре, вічне. І все те, неодмінно, потрапляло у благодатний грунт юних душ.

Вихованими, освіченими зросли і доньки Григорія Миколайовича Жанна та Людмила, які згодом були удостоєні відповідальної роботи в історичних закладах Києва.

Я пам’ятаю випадки, коли Григорій Миколайович, знаючи про малозабезпеченість сімей (а, бувало, й подальшу невлаштованість життя його колишніх учнів) – умів допомагати матеріально – не показово, а надзвичайно тактовно.

І ось, через десятиліття люди гідно оцінили благородну працю Григорія Миколайовича – нині вулиця, на якій він жив, носить його ім’я, називається вулицею імені Григорія Литвинчука.

Світлана Стратонович, колишня учениця Г.М. Литвинчука.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *