І в 63 – він на ти зі спортом!

Пане спортсмене, привіт!
Так у селі Дворище вітаються з Михайлом Івановичем Приймаком, який народився 9 лютого 1955 року у цьому селі.
По закінченні школи Михайло подався на навчання за спеціальністю шахтар-прохідник у м. Ровеньки, де навчався з 1970 по 72-й рік і там же лише рік працював у шахті, бо серце тужило за своєю малою батьківщиною. Саме тому в 1973 році він повернувся у рідне село та, щоб не гайнувати час, пішов на чотиримісячні курси трактористів у районне підприємство «Сільгосптехніка».


Із 1975 по 84-й працював трактористом в районному будівельному управлінні (РСУ). Тоді ж і одружився з Галиною. Молодята мріяли бути разом. Тому згодом Михайло пішов працювати у колгосп села Дворище. Трудився трактористом-комбайнером. Сіяв і збирав хліб.
Молодий, завзятий та активний механізатор, небайдужий до власного здоров’я, та здоров’я своїх пасивних однолітків, став виконувати обов’язки інструктора-методиста зі спортивно-масової роботи в селі. Працював самовіддано, з душею. Місцева футбольна команда «Зоря» не раз виборювала переможні кубки. Так і повелося серед односельців, що стали називати його спортсменом.
Після роботи з отрутохімікатами Михайло Іванович втратив здоров’я та отримав другу групу інвалідності. Проте не покинув «своїх» футболістів, він і дотепер опікується спортсменами. Не просто наразі знайти кошти і на форму, і на інвентар, та й необхідно підвозити людей до місця змагань. А ще потрібно постійно здійснювати поточний ремонт місцевого стадіону – все встигає Михайло Іванович. Шукає спонсорів. Неодноразово сам звертався у відділ сім’ї, дітей, молоді, спорту та со-ціального захисту населення з пропозиціями проведення змагань чи особистої участі у них.
Ось так, перебуваючи на пенсії, живе і працює Михайло Іванович Приймак, який має дві доньки і п’ять синів, чотирнадцять онуків і вже має навіть одного правнука. Діти та онуки часто навідують свого тата й дідуся Михайла.
На превеликий жаль, у 2006 році померла вірна подруга по життю, гарна господиня дружина Галина і один із синів-соколів – Олег.
– Але життя продовжується. І потрібно жити, вірити у краще майбутнє своїх дітей, онуків, любити людей, з якими живеш поруч, – каже Михайло Іванович, – Тоді знатимеш, для чого ти живеш на землі.
За дорученням односельців – Сергій Баранівський, спеціаліст відділу.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *