Володимир Седляр: «Якщо людина працює – вона живе»

У нашому районі працює 35 різних сільськогосподарських підприємств. Середних них 9 – фермерські господарства. В основному їх створили й очолюють люди, які є хліборобами з діда-прадіда, що на все життя закохані в рідну землю і мріють, аби Україна стала заможною й успішною країною.

Серед таких трударів – Володимир Миколайович Седляр із Дашинки. Народився він у зимового дня 1965 року в боголюбивій, дружній і працьовитій родині в селі Дашинка.

Батьки його трудилися в колгоспі. Мама була дояркою, батько працював трактористом та різноробочим. Для того, щоб вижить – усі члени родини, включаючи дітей, мусили постійно працювати. Маленький Володя з першого класу мав обов’язки по домашньому господарству – доїти закріплену за ним корівку. Прибігав зі школи і першою справою було – з дійницею у хлів.

Початкову школу хлопчик закінчив у Курганцях, а потім уже Дашинську восьмирічку. Вступив до Житомирського сільськогосподарського технікуму на спеціальність «технік-механік сільського господарства».

Здобув диплом, а потім відслужив строкову армійську службу у Львові.

Володимир Миколайович жартує:

– Колись хлопці добре знали свій вік, бо всі служили в армії. А прийшов із служби – треба женитися. От і я прийшов із армії й одружився, створив сім’ю.

Треба було заробляти вже на власну родину. 10 років працював на будівництві. Був по заробітках. Бригада складалася із чотирьох братів Седлярів. Будували людям хати. Трудились із ранку до смерканку дуже сумлінно. Хотіли заробити на розвиток і добробут своїх родин.

Як добрий господар і батько – Володимир Миколайович побудував два власних будинки, викопав не одну криницю, посадив багато дерев, разом із коханою дружиною Тамілою виростили трьох прекрасних дітей. Уже мають трьох онучат.

Коли колгоспи стали розвалюватися, Володимир, порадившись із братами, вирішив стати фермером, щоб працювати на землі в рідному селі. Він узяв в оренду частину реформованого КСП «Полісся», а також орендував людські паї. З цього й почалася історія сільськогосподарського фермерського господарства «Нива Полісся».

– Працюю фермером із 2000 року. Було тяжко і зразу, і тепер не легше. На початку не було грошей. Допомогли брати. Працював без кредитів. Тепер інші проблеми: важко знайти задовільний збут продукції, дуже дорогі добрива, запчастини до техніки, захмарні ціни на пальне й так далі…», – ділиться Володимир Миколайович.

Проте не зважаючи на труднощі, господарство працює. Тут є уся необхідна техніка для обробітку землі: два сучасних комбайни, трактори, причіпні механізми й інше обладнання. Є добротні господарські приміщення для утримання худоби, комора, щоб зберігати вирощений урожай. Укладено договори оренди на майже 200 га землі, яка обробляється згідно плану сівозмін та агротехнічних вимог. За паї господарство розраховується із власниками вчасно і згідно договірних умов. Поля під городину удобрюються лише органічними добривами. Продукція є якісною і корисною для споживання людям.

Головна робоча сила в господарстві – це сам фермер із дружиною та всі члени родини, які допомагають у вільний від основної роботи час. Підприємство створює робочі місця. Найманих постійно працює 4-6 чоловік. А влітку, коли роботи більше, як правило, трудяться близько 10 працівників.

Господарство має різні напрямки діяльності – вирощування зернових, овочів, а також у тваринництві м’ясо-молочний напрямок.

Зернові – це, в основному, жито, пшениця, овес. Минулий, 2016-й, рік був більш урожайним на зернові, ніж 2017-й. Наприклад, озима пшениця минулоріч дала врожай 55 центнерів з гектара, а в 2017 – 19. Жито в минулому (2016-му) році дало врожай 23 центнери з гектара, а цьогоріч – 24.

Овес у 2017-му дав урожайність 25 ц/га, а гречка – 10 центнерів. Соняшник – 16 центнерів з гектара.

СФГ«Нива Полісся» – єдине господарство в районі, яке займається вирощуванням овочів. І в попередні роки мало з цієї діяльності прибуток, бо був налагоджений збут продукції. Тут вирощують капусту, столові буряки, моркву на площі 4 гектари. Картопля займає 5 гектарів. Овочеві культури дали урожайність 140-150 центнерів.

Вирощує Володимир Седляр і велику рогату худобу. Було в попередні роки навіть 120 голів. Зараз, із різних причин, менше.

Кілька років тому СФГ «Нива Полісся» було учасником державної програми з вирощування ВРХ м’ясної породи. Усі умови програми господарство виконало.

Було розведено 100 голів за три роки. Хоча за період участі у цій програмі набуто як позитивний, так і негативний досвід, проте все це наука, яка, як кажуть, не йде у ліс.

Володимир Миколайович переконаний, що для того, аби розвивалась економіка і сільське господарство зокрема, в цьому має бути зацікавлена держава і допомагати малим і середнім сільгоспвиробникам. Бо великі корпорації і холдинги не потребують допомоги. Вони орендують великі масиви землі, за ніч чи за добу надсучасною технікою все обролять і посіють, так само приїдуть – зберуть урожай, а робочих місць, як правило, вони не створюють і не працюють на розвиток інфраструктури сільської місцевості. А фермер живе в селі, працює поруч із своїми земляками, живе з ними одним життям – їхніми радостями й бідами і зацікавлений у розвитку населеного пункту, де народився, виріс і де йому все дороге.

– Треба, щоб були, як у інших державах, цільові програми надання дотацій на компенсацію за придбане пальне і добива. А стосовно нинішньої дискусії щодо ринку сільськогосподарських земель, то я переконаний: якщо відмінять мораторій на продаж землі, то наш найбільший ресурс скуплять великі корпорації і холдинги, а простий фермер не зможе із ними конкурувати.

Якби скупила землю держава і віддавала середнім і малим сільгоспвиробникам в оренду – було б добре. Тоді б відроджувалося село, – каже хлібороб.

Окрім того, що Володимир Миколайович гарний господар, він ще й активний громадянин, бере участь у житті свого села, району. Він є головою Асоціації фермерів району, був членом виконавчого комітету Дашинської сільської ради, нині є депутатом Хорошівської районної ради. Завжди відгукується, якщо необхідно вирішити якісь проблеми громади. Ніколи не стоїть осторонь, коли бачить, що потрібна його допомога.

«Якщо людина працює – вона живе», – переконаний хлібороб. Саме на таких відданих рідній землі трударях поки що тримається наше багатостраждальне село.

Надія Панченко.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *