Незгасний маяк духовної натхненності

Спогади про їхні виступи – з чарівливими піснями, запальними танцями – і нині тішать серця людей старшого покоління.

Було – тільки-но з’явиться афіша біля Володарськ-Волинського будинку культури, люди жвавішають у передчутті нового духовного збагачення, нової радісності.

А, треба сказати, самодіяльні володарські митці часто дарували землякам – чи концерт, чи цікаву п’єсу. Плідно працював натхненний чисельний колектив самодіяльних артистів, очолюваний Петром Полікарповичем Каленюком. Хором керував Анатолій Пантелеймонович Войналович. А як майстерно, віртуозно «вишивав» візерунок мелодії на баяні концертмейстер Аркадій Григорович Лисюк! Тож радо поспішали учасники художньої самодіяльності – люди різні за віком та різних професій: Ядвіга Бурлакова, Раїса Метельська, Таїса Люлько, Анна Вулах, Валентина Сень, Людмила Сокирко, Фіра Ідашкіна, Люня Малащенко, Олександр Лавренчук, брат і сестра Козаченки: Марія та Володимир, Валентина Халіна, Валентина Попик, Микола Поліщук, Анатолій Сапожник (котрий згодом із Валентиною Халіною стали подружжям).

Незмінними учасницями були голосисті жіночки Софія Кузьминська та Софія Фесенко, Таміла Лип’янець, брат і сестра Якубенки: Надія та Василь, а також брат і сестра Лавренчуки: Шура і Володя. Чарував глядачів ніжним співом дует сестер Лебідь:

Лілії та Людмили. Рясними оплесками нагороджували дівчат після виконання ними задушевної пісні «Не шуми, калинонька…»

Так, то був багаточисельний (у 60 осіб) ансамбль пісні і танцю «Волинь».

У 50-60 роках минулого століття радували краян і окремі хори підприємств та організацій райцентру, з якими працювали П.П. Колесник, А.Г. Лисюк, А.П. Войналович. Як-от, співочі колективи вогнеборців місцевої пожежної частини, працівників міліції, а також знаний злагодженістю голосів, гарним співом хор працівників місцевої лікарні. В нім співали санітарки і медсестри, фельдшери і лікарі. Санітарний лікар Журавель, фельдшер Нуник Шапірштейн, головний лікар, хірург Михайло Іванович Живогляд, котрий на прикінці 50-х років зумів в умовах райлікарні успішно провести складну операцію на серці пораненого юнака. Та знаходив час талановитий лікар – і співати, і писати гарні вірші (чимало тих віршів стали піснями, покладені на музику Петра Полікарповича Каленюка. З-поміж інших – пісні «Вітер верби нагинає в гаю», «Спомин» та ін.).

Подобалися глядачам і пісні П.П. Каленюка на слова працівника редакції тодішньої газети «Колгоспна праця», молодого поета Валентина Грабовського.

Незмінним успіхом користувався і народний театр, у якому були задіяні, зокрема, вчителі місцевої середньої школи Григорій Миколайович Литвинчук, Василь Семенович Ричков (пізніше він став кандидатом гуманітарних наук Київського держуніверситету), Йосип Ісайович Ландман, Валентина Адамівна Вержанська; медпрацівник Нуник Шапірштейн, художник будинку культури Фурман та багато інших прихильників Мельпомени…

До речі, володарським аматорам сцени (котрі були також і у складі агіткультбригади) часто аплодували працівники місцевого колгоспу, ремонтники майстерень «Сільгосптехніки», геологи експедиції, на базі якої згодом утворилась організація  «Західкварцсамоцвіти» – коли самодіяльні  артисти виступали безпосередньо біля місць їхньої роботи.

…Минули десятиліття. На жаль, багато хто із аматорів сцени пішов із життя. Та зігрівають спомини серця усіх, кому щастило насолоджуватись виступами самодіяльних акторів тих давніх літ. А ще свідками тих осяйних натхненних років є численні світлини, дипломи, грамоти. Як-от і у Аркадія Григоровича Лисюка зберігаються у старенькому об’ємному альбомі світлини концертних виступів, почесні грамоти, що ними нагороджували талановитого маестро. Бо ж, окрім акомпоніаторської діяльності в ансамблі пісні і танцю «Волинь» (з 1961 по 1966 роки), Аркадій Григорович пізніше навчав юних майстерності гри на баяні в місцевій музичній школі, а згодом у цій школі й директорував.

Донедавна, майже до останніх днів земного життя, співав у нинішньому хорі ветеранів «Джерело» Петро Полікарпович Каленюк. Незважаючи на поважний вік, залишається серед акторів сцени ветеран Володимир Іванович Мороз (нещодавно йому виповнилося 90 років). Ініціативними учасниками художньої самодіяльності колишнього Володарськ-Волинського, а нині – Хорошева – залишаються: педагог Володимир Іванович Коломієць та Володимир Олексійович Козаченко, Віктор Іванович Ренкас.

Дружина Аркадія Григоровича Лисюка, відмінник народної освіти Людмила Пилипівна – нині бере участь у фольклорному ансамблі «Свічадо». Пише вірші.. Поезії Людмили Пилипівни видруковані у альманасі «Зачекайте, літа». Нещодавно вийшла з друку особиста збірка її поетичних творів «Проба пера». Вона була учасницею обласного конкурсу поетів-аматорів «Апостроф», за що нагороджена Подякою обласного управління культури.

Тож є нині молоді на кого рівнятись – сонцесяйно світить незгасним маяком натхненна діяльність корифеїв художньої самодіяльності минулих літ.

Світлана Стратонович, колишня учасниця художньої самодіяльності Володарськ-Волинського будинку культури; с. Потіївка.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *