Білий ангел відлетів у Небесний батальйон

28 листопада у Житомирі на майдані Корольова відбулася церемонія прощання з молодшим сержантом,командиром відділення роти снайперів 95-ї десантно-штурмової бригади Максимом Перепелицею. Він героїчно загинув 25 листопада в зоні проведення АТО, виконуючи свій військовий обов’язок, захищаючи мирне українське небо від підступного ворога.

Рідні, друзі, бойові побратими, а також керівники Хорошівського району, Хорошівської об’єднаної територіальної громади та села Давидівки, жителі Житомира та області, схиливши голови, на колінах ушанували Героя.

Максим Олегович Перепелиця народився 28 листопада 1990 року. У рідній Давидівці пройшло його дитинство, тут він закінчив дев’ятирічку, а потім Грушківську середню школу.

У 2008 році вступив на навчання в Житомирський технологічний коледж. Із 2009 року був призваний на військову строкову службу до лав Збройних Сил України. Пізніше обрав професію захищати Батьківщину і став контрактником 30-ї окремої меха-нізованої бригади. Згодом перейшов до легендарної Житомирської 95-ї окремої аеромобільної бригади.

Із 2014 року, як вірний син свого народу, Максим пішов захищати територію України – Донбас. Був відповідальним бійцем. Чесно і з гідністю ніс службу. Був вірним товаришем для своїх побратимів.

Того фатального дня Максим, рятуючи у бою свого товариша біля одного з опорних пунктів селища Верхньоторецьке Донецької області, отримав важке поранення і помер дорогою до лікарні, не доживши три дні до свого 27-річчя.

Його товариш по службі Артур розповів: «Максим був справжнім патріотом своєї країни. Він завжди у всьому бачив позитив та сподівався на краще. У зону бойових дій він поїхав не вперше. Максим – хороший брат і син, який був надійною опорою для своєї родини. Він – справжній друг, який у будь-який момент був готовий прийти на допомогу».

Поховали Героя у його день народження на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі.

У ці скорботні дні усі жителі Хорошівської громади, району, односельці висловлюють сердечні співчуття родині і близьким героя, поділяють біль непоправної втрати і щиро сумують з приводу спільного горя. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати дорогої людини, вірного і відданого сина українського народу.

Просимо усіх вшанувати світлу пам’ять героя Максима Перепелиці та молитовно попросити у Господа Царства Небесного його душі.

Слава героям!
Герої не вмирають!
Ірина Сівінська.

Присвячено Максиму Перепелиці
(Уривок)
Вони були хорошими синами,
Таких синів не всім дарує Бог.
Пишались ними татусі і мами,
Сини жили для мирних перемог.

Сини були – надія України.
Вона завжди – матусенька свята.
Життя свої віддали, як перлини,
У калинові молоді літа.

Сніжок під сонцем нині не іскриться,
В селі Давидівка всі плачуть, всі сумні…
Поліг в бою Максим Перепелиця
За Україну в цій лихій війні…

Завруниться смарагдова пшениця,
Калина вмиє пелюстки в росі,
Синочку наш, Максим Перепелиця,
Тебе згадають земляки усі.

Ніщо не втішить щире серце мами,
Бо дійсно був синочок золотим,
Загинув під святими прапорами,
Злетів до Бога янголом святим.

Анатолій Пантус.

 

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

One Response to Білий ангел відлетів у Небесний батальйон

  1. Кожна така трагічна подія все більше наводить нас на думку про негайне припинення цієї безглуздої війни, яка не зміцнює нашу незалежність, а навпаки, ми її невідворотньо все більше втрачаємо. Мир, і тільки в мирі наше спасіння.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *