З добром до людей

Живуть у квітучому, мальовничому селі Рижани привітні та працьо-виті люди.

І мені завжди цікаво дізнаватись про долю жителів села, своїх сусідів, знайомих. На одній із вулиць, яка носить назву братів Сидоренків, проживає дружна і заможна сім’я Валентини та Анатолія Українців.

А розповідь моя буде саме про господиню цієї родини Валентину Василівну.

Народилася вона у цьому ж поліському селі Рижани, в прекрасну осінню пору 22 листопада 1967 року в хліборобській родині Василя Миколайовича та Віри Іванівни Мельників. Батько Валентини все життя працював водієм у колгоспі «Дружба», і мама також трудилась у цьому господарстві. Батьки були працьовиті, отож ще з малих літ Валентина, як і її сестра та брат, були привчені до сільської роботи.

Закінчила жінка вісім класів Рижанської середньої школи і, коли прийшов час вибору майбутньої професії, подала документи в Рогачів-Волинський зоотехнічний технікум на спеціальність зоотехнік.

Наша героїня дуже швидко опанувала цю спеціальність, і вже після чотирьох років навчання їй запропонували посаду зоотехніка в рідному колгоспі «Дружба».

Тут же, у Рижанах, вона зустріла свою долю, молодого водія Анатолія. Він цілих три роки «завойовував» серце своєї коханої, а коли вона відповіла взаємністю, то відразу відгуляли весілля. Жили молоді в любові та злагоді, і зовсім скоро молода родина поповнилась першою донечкою, яку назвали Юлею. А коли лелека завітав до них удруге і подарував їм ще донечку Наталочку, їхньому щастю не було меж. Вони дуже люблять своїх дітей,  виховують їх в любові та ніжності.

У 1996 року Валентина Василівна стала головою ревізійної комісії СВК «Дружба». Зараз вона працює комірником та ваговиком у цьому ж господарстві. Її неодноразово нагороджували грамотами за звитяжну працю. І цього року Валентина Василівна отримала грамоту від селищного голови Володимира Столярчука за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, відданість справі та з нагоди Дня працівників сільського господарства.

У родині Українців великий будинок, охайний та квітучий двір, тут тримають господарство. Валентина – дуже гарна господиня, смачно готує і тому її запрошують бути куховаркою на весіллях та інших заходах.

Вона дуже щедра та привітна жіночка. Поважають її в селі, бо завжди прийде на допомогу словом і ділом, вирішить різні питання стосовно домашнього господарства.

Швидко промайнули роки, повиростали вже донечки, вийшли заміж.

Старша Юлія з чоловіком Ярославом мають свій будинок у Рижанах, виховують троє синочків – Тимура, Марка та Святослава.

Менша донька Наталія проживає з батьками. Працює у Рижанському садочку «Горобинка».

Пишається жінка тим, що її багатство безцінне – це діти та онуки.

Українці учать своїх дітей та онуків бути добрими, справедливими, любити життя і людей. Вони прищеплюють їм працелюбність і щирість. І, чесно кажучи, їм це добре вдається.

22 листопада перегорне ювілейну сторінку свого життя Валентина Василівна. За святковим столом збереться уся родина, при-йдуть друзі, колеги.

Будуть лунати тости та привітання. Ми теж вітаємо усією великою родиною шановну ювілярку і бажаємо їй добра, здоров’я, благополуччя на многії і благії літа!

Наталія Українець.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *