Коли шкільний дзвінок співзвучний із ритмом серця…

Не кожен може стати справжнім учителем. Ним стає той, хто лишає частинку себе в дітях, хто, не шкодуючи сил, часу, здоров‘я вкладає в дитячі душі найбільший скарб – людяність. Саме про такого справжнього, талановитого вчителя – Тетяну Леонідівну Семеній буде наша розповідь.

У мальовничому поліському селі Соколів на Житомирщині в багатодітній сім‘ї народилася дівчинка. Росла вона допитливою, жвавою, любила чудову поліську природу. Невичерпним джерелом енергії, дитячої винахідливості, взаємодопомоги, доброти для неї були рідна земля, батьки та дев’ятеро братів і сестер. Почуття колективізму, виховане змалку, забезпечило їй успіх у подальшому навчанні. З великим задоволенням пішла до школи, де завжди була в центрі подій учнівського життя. Незмінна староста класу, комсорг школи, постійна учасниця районних, обласних олімпіад, лідер спортивних змагань. Талановита учениця навчалася легко, успішно і в 1965 році закінчила школу зі срібною медаллю.

Із дитинства мріяла стати вчителем, а вогник любові до майбутньої професії у її серці запалили шкільні учителі математики та фізики.

Тому одразу ж після школи стала студенткою фізико-математичного факультету педагогічного інституту ім. І. Франка. Цариця наук математика назавжди заполонила її серце.

Після закінчення вузу молода вчителька разом зі своїм чоловіком, теж учителем, за направленням приїжджає на роботу у Володарськ-Волинський район. Трудову діяльність молоде подружжя Семеніїв розпочинає у Краївщинській середній школі. Завдяки високій працездатності, витримці, відповідальному ставленню до обов‘язків та послідовності в роботі Тетяна Леонідівна здобула авторитет серед колег, громадськості, своїх учнів.

І сьогодні, через багато років, вона згадує, скільки душевних сил, енергії, знань, умінь, ентузіазму треба було докласти, щоб виростити і виховати справжніми людьми таких різних, не схожих між собою, дітей. Пам’ятає свої перші уроки, виховні години, лекторії. При цьому студіювала безліч посібників, методичок, книг, готуючись до уроків та заходів.

Перспективних молодих учителів помічають у районі і переводять на роботу в селище. Отож згодом Тетяну Леонідівну запросили на посаду інспектора районного відділу народної освіти. Вона суміщала роботу за основним місцем та викладання математики в Поромівській школі. Тож шкільний дзвінок майже на півстоліття став співзвучним із ритмом її серця.

Найголовнішим у своїй роботі вважала створення умов для самореалізації кожного учня, надання вихованцям допомоги у подоланні труднощів і досягненні учнями радості від занять розумовою працею. Педагог створила атмосферу продуктивного пізнання, адже думаюча людина завжди сильна характером.

Тетяна Леонідівна постійно працює над собою. Бути вчителем – її покликання. Сіяти зерна мудрості й доброти – сенс її життя.

Т.Л. Семеній пройшла непростий трудовий шлях: 20 років на посаді інспектора та понад 15 років – методистом райметодкабінету. Мудра наставниця, досвідчений педагог вдало скеровувала роботу з підвищення професійної майстерності керівників шкіл, освітян району. Робота на цих посадах – завжди рух уперед до нових нестандартних розв’язків педагогічних проблем, формування позитивного іміджу сучасного вчителя.

Працелюбність, відданість справі, принциповість і багатогранний талант – такі риси притаманні Тетяні Леонідівні. Вона – учитель вищої кваліфікаційної категорії, має звання «вчитель-методист». За сумлінну і багаторічну педагогічну працю нагороджена знаком «Відмінник освіти України» та численними грамотами районного, обласного і державного рівнів.

Тетяна Леонідівна понад 35 років підтримує тісні зв’язки зі своїм єдиним і неповторним випуском учнів 1980 року. І сьогодні вони радо зустрічають цю красиву жінку, класного керівника. З нею можна поговорити про особисті найболючіші проблеми, бо вона мудра і співчутлива, є порадницею для кожного зі своїх сивочолих учнів, у яких ростуть уже онуки. Тетяна Леонідівна завжди знаходить гарні слова підтримки.

Т.Л. Семеній – учитель за покликанням, вона щоденно дарує дітям радість пізнання світу, майстерно «будує» із них гідних людей.

Міцна опора Тетяни Леонідівни – її родина. Мудрість учителя та материнська любов гармонійно поєднані в цій жінці, адже вона виховала чудових дітей: сина і доньку, які також упевнено крокують своєю життєвою стежиною. Вона тішиться своїми внуками: Анною, Тетяною та маленьким Сашунею, і глибоко переконана в тому, що майбутнє закладається в освіті. А освіта тримається особистостями – вчителів, учнів та усіх, хто нею опікується. Тетяна Леонідівна переконана, що для розвитку освіти кожен має поважати себе і з повагою ставитись до інших, об’єднуючись заради навчання і виховання майбутніх громадян України. Але зробити це можливо тільки маючи «чуття великої родини» однодумців.

Цими різнобарвними осінніми днями Т.Л. Семеній святкує свій ювілей. Щиро та сердечно вітаємо нашу Тетяну Леонідівну зі святом. Нехай природа дарує їй енергію та довголіття, прагнення жити і творити. Нехай праця приносить їй задоволення й натхнення! Нехай щасливою буде кожна мить її життя!

З великою повагою – колеги-освітяни та випускники 1980 року.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *