«Наш Олександрович»

Справжній героїзм непоказний. Дуже часто поруч із нами спільними доріжками ходять люди, які здаються нам звичайними, а потім ми дивуємося, що така ніби добре знайома нам людина, виявляється, здатна на працю в особливо небезпечних умовах, робить добрі справи і не любить про це розповідати; наприклад, винесла із вогню дитину і скромно про це мовчить, захистила від кулі товариша і вважає, що це нормально, узяла на себе величезну відповідальність, ризикуючи власним життям, і без нарікань, спокійно несе той вантаж, чесно виконуючи свою місію на Землі…

«Наш Олександрович», – так із повагою написали у соціальній мережі Facebook службовці Хорошівського військового комісаріату про свого колегу і перепостили матеріал Прес-служби штабу АТО.

У переддень Покрови Пресвятої Богородиці – покровительки українського козацтва, напередодні свята Захисника України, ми хочемо розповісти читачам про нашого скромного земляка Віктора Олександровича Панченка. Він народився і виріс у Поромівці, разом зі своїми друзями бігав сільськими вулицями, ганяв у футбол, збирав гриби, допомагав батькам по господарству. Був звичайним допитливим хлопцем. Гарно вчився. Гідно відслужив строкову службу. Здобув вищу педагогічну освіту у Вінницькому державному педагогічному інституті. З 1995 року працював у Володарськ-Волинській середній школі №1 учителем фізкультури та допризовної підготовки. Після майже десятка років педагогічної діяльності пішов працювати в інші галузі. Проте, коли над рідною Україною нависла загроза військових дій, коли настав час захищати Батьківщину від підтупного ворога, він із початку березня 2014 року був призваний на військову службу і почав працювати у Володарськ-Волинському районному військовому комісаріаті. Сумлінно виконував свої посадові обов’язки, працював на посаді заступника військового комісара, ніс службу чесно і з великою повагою ставився до людей – як до призовників, так і до контрактників, до своїх безпосередніх колег.

Із грудня минулого року Віктор Олександрович перебуває на службі в АТО. Сьогодні там служать багато військовослужбовців військкоматів, вони отримують досвід служби в умовах реальних бойових дій. При цьому переважна більшість із них перебувають не у штабах, а насправді на передній лінії оборони.

Ось як писали про нашого земляка у прес-службі штабу АТО: «Серед таких – і майор Віктор Панченко, заступник військового комісара Хорошівського районного військового комісаріату Житомирської області, який ще з грудня минулого року обороняє шахту Бутівка. У безпосередній близькості з противником майор командує гранатометним взводом – досвідчені військові дуже добре знають, наскільки затребуване та важливе це озброєння в умовах сучасної війни.

– Найпотужніші бої у нас були під час зимового загострення, з 29 січня по 5 лютого, – говорить офіцер, – АГСи тоді червоними були…

Зараз триває перемир’я, і обстрілів значно поменшало. Хоча, звичайно, зі стрілецької зброї противник продовжує обстрілювати наші позиції щоночі, а нерідко – й удень. Та й великокаліберні кулемети ворога працюють як за графіком. Іноді й міни прилітають. Так, у День Незалежності на позиції РОПу було троє поранених. Коли є пряма загроза життю і здоров’ю військовослужбовців, тоді шахта Бутівка, звичайно, «огризається» вогнем у відповідь. Без потреби ж українські вояки не стріляють».

Ми пишаємося тими нашими земляками, хто, як і Віктор Олександрович, захищали і нині захищають наше мирне небо, оберігають спокій кожного з нас. Ми схиляємо голови перед пам’яттю тих синів України, які віддали свої життя за свободу і незалежність України.

Вітаємо усіх наших захисників із Днем Покрови Пресвятої Богородиці, із Днем Українського козацтва та Днем захисника України! Чекаємо усіх живими і здоровими додому.

Слава Україні!
Героям слава!

Надія Панченко.
Фото прес-служби штабу АТО.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *