Щира вдячність за вчительську працю

Шановні читачі, розповім вам про душевну людину і вмілу освітянку із 40-карічним стажем – Лідію Федорівну Шкерову, мешканку Іршанська, якій ось-ось виповниться 90 років. Нині вона часто нездужає, але не впадає у відчай. Говорить: «Скільки відведено Богом, буду кріпитись».

З’явилася Лідія Федорівна на світ у с. Гусаківка Обухівського району Київської області 25 жовтня 1927 року. Вона була найменшою серед десяти братиків і сестричок. Проте і для неї маленької завжди знаходилася робота, бо треба було виживати сім’ї у ті складні часи.

Непомітно пролетіли літа. Після закінчення 10-го класу дівчина вступила до Київського державного педагогічного інституту ім. Горького, який закінчила з відзнакою.

Була направлена на роботу в Червоноармійську школу, де працювала вчителем хімії, біології та психології. Потім працювала в Попільнянському і Коростенському районах. Дуже гарно разом із учнями завжди вела роботу на дослідних ділянках, за що мала різні нагороди й відзнаки.

В Іршанській середній школі Лідія Федорівна працювала з 1969 року до виходу на пенсію. Її пам’ятають як принципову, щиру і працелюбну освітянку, вона стала прикладом для учнів багатьох випусків. Наполеглива і працелюбна, вона ніколи не зупинялась на досягнутому. Досконало володі-ла тонкощами методики викладання обраних предметів, любила і поважала дітей.

Доля подарувала їй зустріч із вірним і працелюбним хлопцем Володею. Одружилися. Жили в мирі, злагоді й любові все життя. Чоловік багато років працював на керівних посадах – директором заводу залізобетонних виробів у Новій Боровій та начальником фінансового відділу в Іршанському ГЗК. Теж був висококваліфікованим спеціалістом і заслужив повагу й шану від людей.

Родина Лідії Федорівни й Володимира Яковича Шкерових є прикладом для мешканців Іршанська. Вони завжди привчали свою донечку Люду до праці, прищеплювали любов до знань та вчили поважати старших.

Люда, закінчивши Іршанську школу, здобула професію в Житомирському фармацевтичному училищі. Довгий час працювала за спеціальністю в Іршанському ГЗК. Має прекрасне захоплення – вирощує квіти.

Тепер Людмила Володимирівна більшість часу піклується про свою матусю – сизу зозуленьку.

Лідія Федорівна є прикладом для наслідування у професійній діяльності. За хорошу і плідну роботу на освітянській ниві Л.Ф. Шкерова нагороджена Грамотою Міністерства освіти України та медалями «Ветеран праці», «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років». Дуже тішать вчительку-пенсіонерку зустрічі з колишніми випускниками, які висловлюють свою шану наставниці і вдячність за науку. Багато випускників і донині підтримують зв’язок зі своєю улюбленою вчителькою.

Незважаючи на поважний вік – Лідія Федорівна у курсі новин сьогодення. Вона дуже переживає за події, які відбуваються на сході України зараз, адже добре пам’ятає війну і дуже співчуває тим, хто сьогодні потерпає від воєнних дій на Донбасі.

У переддень професійного свята вчителів та напередодні прекрасного і поважного ювілею посилаємо шановній вчительці, ветерану педагогічної праці низький уклін та щиру вдячність за присвячені вихованню дітей кращі роки життя, за любов і повагу до людей, за недоспані ночі, за сердечне тепло, яке й досі гріє серця її учнів.

Микола Ходаківський.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *