Працюємо з любов’ю до людей

У третю суботу вересня в Україні вшановують представників фармацевтичної галузі. Ця професія потребує багато досвіду та знань, любові до людей та співчуття, вона дуже важлива і почесна. Як відомо, лікарські засоби приносять користь у вмілих руках. Інколи неправильне застосування цих препаратів може стати причиною важких ускладнень. Безпечне і ефективне застосування ліків багато в чому залежить від скоординованої дії лікаря і фармацевта. Особливо зростає роль фармацевта, коли споживач займається самолікуванням, застосовуючи лікарські препарати, що є у вільному продажу.

Ця чуйна, привітна жінка понад 47 років свого життя віддала улюбленій професії – фармацевта. Народилася Людмила Іванівна Павлюк у селі Зубринка, тут же закінчила 8-річну школу, продовжила здобувати середню освіту у Володарсько-Волинській школі. Вчилася добре, з дитинства мріяла допомагати людям – бути лікарем, тому наполегливо вивчала природничі науки. По закінченню школи все ж вирішила обрати споріднену професію і вступила до Житомирського фармацевтичного училища , яке закінчила у 1970 році. За направленням поїхала працювати асистентом в аптеку містечка Золотники Тернопільської області. Тут рік Людмила Іванівна пропрацювала, виготовляючи ліки та набираючись професійного досвіду, а згодом повернулася до рідного Володарськ-Волинського. Одразу влаштувалася працювати в центральну 14-ту аптеку,  завідючим якої на той час був Володимир Петрович Безкоровайний.

– Раніше у продажу готових ліків не було. Я працювала асистентом. Ми всі препарати виготовляли: різноманітні мікстури, порошки, крапельки для очей у дитяче відділення, а для терапевтичного виготовляли стерильні препарати для внутрішньовенного застосування – все це виготовлялося вручну. Дуже відповідальна робота була, в той же час здійснювався ретельний потрійний контроль. Ось, наприклад, виготоляєш за рецептом певні ліки, пишеш контрольку, потім перевіряє хімік-аналітик (особливо дитячі ліки, або краплі для очей), потім рецептарій, і ще раз перевіряв фармацевт перед продажем.

Катерина Володимирівна Костриця, яка працювала хіміком-аналітиком у 14-й аптеці ретельно підходила до виконання своїх профе-сійних обов’язків. Відділ під її керівництвом завжди був готовий до перевірок, і якщо Катерина Володимирівна їздила на обласні конкурси – постійно посідала високі місця. Якість у першу чергу -ось основний принцип, яким ми завжди керувалися. Виробництво лікарських препаратів є дуже шкідливим, тому ми працювали по 6 годин (а шахтарі – 7), а ще за шкідливість щомісяця давали молоко. Адже ми мали справу з різними отруйними та іншими шкідливими хімічними речовинами, особливо із тими, що розливалися в пляшечки, – ділиться спогадами Людмила Іванівна.

У 1988 році вона вирішила змінити місце проживання ближче до рідної тітки, яка мешкала у селі Топорище, тому перейшла працювати фармацевтом у сільську аптеку. Там трудилася 16 років, щодня їздячи на роботу з містечка. Понад усе мріяла придбати будинок у селі, тримати невелике господарство, поратися у власному городі, але фінансова криза не дала можливості реалізувати мрію. Тому довелося Людмилі Іванівні усі ці роки проживати у райцентрі, а на роботу їздити в Топорище.

У 55 років Людмила Павлюк пішла на пенсію за вис-лугою років, проте вирішила на заслуженому відпочинку не засиджуватись. Саме в одному із центральних магазинів селища відкрили відділення аптеки однієї із мереж. Там потрібен був фармацевт. Вирішила Людмила Іванівна знову працювати за професією та допомагати людям. Ось уже  11 років вона незмінно працює в сучасній аптеці «Санітас».

Набутий професійний досвід, інтуїція, знання лікарських препаратів дають можливість допомогти великій кількості людей, які приходять до аптеки.

– Якось увечері прийшов чоловік до аптеки. У нього захворів син. Батько дуже хвилювався, прийшов до нас просити допомоги. Ми, звичайно вислухали, порадили дієві ліки. Наступного дня татусь прийшов до аптеки з букетом конвалій на знак вдячності. Нам доводиться пос-тійно допомагати порадами знайомим, сусідам і не тільки. Тут головне – не нашкодити і максимально допомогти, – ділиться фармацевт.

Людмила Іванівна задоволена стосунками з колегами:

– Нині в аптеці працює дружний колектив. Звичайно, мені, як людині старшій за віком, буває важко освоювати деякі програми на комп’ютері, та молодші колеги завжди допомагають, підказують, навчають. Ми працюємо злагоджено, бо ж робота дуже відповідальна. Пос-тійно оновлюються препарати, щомісяця наші фармацевти їздять до головного офісу, де їх ознайомлюють із фармновинками. Щороку  ми проходимо атестацію на відповідність сучасним професійним вимогам – розповідає Людмила Павлюк.

Отже, кваліфікований фармацевтичний працівник – це спеціаліст, який навчається протягом усього життя. Приходячи щодня до аптеки, купуючи лікарські засоби споживач має бути впевнений, що йому нададуть якісні послуги.

У переддень професійного свята – Дня фармацевтичного працівника бажаємо Людмилі Іванівні Павлюк та усім працівникам галузі міцного здоров’я, благополуччя, миру і злагоди, трудових звершень.

Ірина Сівінська.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *