«Доки живе мати, доти є гніздо…»

 «Наша рідненька» – так називаємо ми свою дорогу матусю, Ганну Павлівну Самойленко, що проживає у Новій Боровій, яка 17 вересня святкуватиме 95-річний ювілей.

Тяжке дитинство було у нашої мами у сільській багатодітній родині. Хоча кому було легко у ті часи? Пережила голод, війну, розруху. Багато працювала, не цуралася ніякої роботи, всьому наполегливо вчилася.

У 1940 році зустрілася зі своїм судженим Петром Григоровичем Самойленком – сільським учителем. Юнак дуже переживав, щоб ніхто не відбив красуню, адже мама була дуже вродливою. Тому швидко одружилися. У шлюбі народилося семеро дітей. Усі виростали оточені материнською і батьківською любов’ю та турботою, хоча часи були теж непрості – жили скромно. Батькам треба було напружувати усі сили, щоб прогодувати дітей і дати їм усе необхідне. Батько, як сільський учитель, за розпорядженням керівників освіти району змінював місце роботи, і разом із ним переїздила з одного місця в інше й дружина з малими дітьми.

Батьки дуже любили людей, дорожили їхньою довірою, і де б не жили – у Будо-Рижанах, Кропивні, Луковці, Кропивенці, а після затоплення села водосховищем – у Новій Боровій, слава чуйних і безвідмовних людей крокувала за ними слідом.

Мама все своє життя працювала – секретарем сільської ради, продавцем, прибиральницею. А коли вийшла на заслужений відпочинок – не змогла сидіти вдома, пішла працювати в охорону.

За подвиг материнства наша мама нагороджена урядовою нагородою «Мати-героїня». За трудові заслуги має багато відзнак та медаль «Ветеран праці».

Мама навчила дітей усьому: шити, смачно готувати, доглядати за господарством. Сміло могла залишати менших дітей на догляд старших.

Діти підростали. Потрібно було відпускати їх у самостійне життя. Батьки завжди приділяли велику увагу навчанню. Як не тяжко їм було – допомогли усім дітям здобути гарну освіту. І праця кожного з них була висококваліфікованою. Чому була? Тому що нині всі уже на заслуженому відпочинку.

Як радіє мамине серце, коли у сім’ях її дітей усе ладиться. З роками додалися турботи про 11-х онуків, 16-х правнуків, та 2-х праправнуків. Кожен із дітей має мамі про всіх розповісти. У свої 95 років вона чітко пам’ятає усі імена, знає про кожного – хто де живе, чим займається.

Сьогодні наша мама – берегиня великого і славного роду. Кожне застілля у її домі починається зі слів: «Доки живе мати, доти є гніздо». І хоча ми всі живемо в різних місцях, проте завжди злітаємося до мами. Мамині пироги – найсмачніші, мамина посмішка – найтепліша і найдорожча для кожного з нас.

95 років – дуже поважний вік, проте наша матуся не залишається осторонь подій сьогодення. Як людина, що пережила лихоліття війни, дуже переживає за те, що відбувається сьогодні в Україні. Часто каже: «Хай би та війна уже закінчилася!».

Своє довголіття наша матуся пояснює тим, що багато працювала, любить людей, природу, її дари і користується ними – лікується травами.

Наша матуся – наша гордість і радість. Тож усі ми сердечно вітаємо її з такою незвичайною датою. Нехай тепло близьких і рідних зігріває її серце ще багато років.

Діти, онуки, правнуки, праправнуки.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *