Пам’яті колеги Якимчука Михайла Григоровича

Це був голова Володарсько-Волинської селищної ради, з яким я пропрацював найдовше – вісім років, у тяжкий період розпаду Радянського Союзу і так званої його перебудови, а також відродження України. Період повного дефіциту товарів, галопуючого росту цін, зупинки роботи провідних підприємств селища.
Але при всіх цих негараздах ситуацію із забезпечення життєдіяльності селища вдалось утримати під контролем і навіть більше. Будувались і здавались в експлуатацію житлові будинки по вул. К. Маркса 21-23, 37 та 40-48, Р. Люксембург 9-а, Чкалова 10 та Воровського 7/9. Були збудовані: другий корпус побут комбінату, Будинок культури, новий стаціонар районної лікарні, хлібозавод.

Михайло Григорович був обраний на посаду голови в 42 роки, маючи достатній досвід роботи.

Свою трудову діяльність молодий хлопець із Староконстянтинова Хмельницької області після закінчення сільськогосподарського технікуму починав із роботи агрономом. Потім була строкова служба в рядах збройних сил, навчання у Львівському університеті, де він і познайомився зі своєю дружиною Наталією Антонівною. Після навчання в університеті – робота в лабораторії Житомирської геологічної експедиції, де зарекомендував себе як хороший спеціаліст. Потім знову дворічна служба офіцером Радянської Армії в Закарпатській області, де він будував дороги в Карпатах. Враховуючи набутий досвід, Михайла Григоровича запросили на роботу інструктором у промисловий відділ Володарсько-Волинського райкому партії. Це був не ідеологічний відділ, а єдиний орган управління промисловістю в районі, бо такого відділу в районній раді не було. Особливою зоною відповідальності Михайла Григоровича була робота комунальних підприємств трьох селищ району, в кожному з яких він знав, де знаходяться усі комунікації: водопроводи, каналізаційні труби, підземні електрокабелі, кабелі зв’язку і теплотраси. Підвищений контроль був також до знайомого йому будівництва доріг. Мабуть, досвід роботи в комунальному господарстві та шляховому будівництві був основним аргументом при позитивному голосуванні за його кандидатуру під час виборів голови Володарсько-Волинської селищної ради на першій сесії новообраної ради в 1983 році. На даній посаді Михайло Григорович пропрацював 12 років – тричі обирався головою, де під найпильнішим його контролем була робота комунгоспу. Він не відходив від розритої ями пориву мережі поки не була завершена робота з якнайшвидшої ліквідації аварії.

Михайло Григорович зробив найбільше для повного забезпечення потреб наших громадян земельними ділянками під городництво, дачне, гаражне та житлове будівництво. Його кожний робочий день був пов’язаний із «вибиванням» у тодішніх сусідніх колгоспах та місцевому ім. Кутузова земель на вищевказані цілі. По периметру селища Володарськ-Волинський, у радіусі до трьох кілометрів його жителям були виділені земельні ділянки під огородництво та ведення підсобного господарства в т. ч. і на землях Дашинської, Дворищенської, Зубринської та Рижанської сільських рад. Також двом новоутвореним дачним кооперативам були виділені землі в напрямку колишнього села Рогівка.

Особливу увагу приділяли приватному житловому будівництву. На ці цілі були виділені та розподілені повулично житлові масиви в с. П’ятирічка – дві вулиці: Дружби народів та Космонавтів, а в с. Рудня Шляхова – провулок Іршанський. У смт Володарськ-Волинський з’явились нові вулиці у кварталах, колишнє село Рудня Горошківська (вул. Жукова, Зарічна, Лесі Українки), за Управлінням меліоративних систем у напрямку дач – п’ять вулиць, уздовж об’їзної дороги – три вулиці, колишнє село Малі Горошки (біля вул. Воровського – сім вулиць та продовження вул. Ватутіна вздовж річки Ірша). На звернення громадян трьом гаражним кооперативам були виділені земельні ділянки по вул. Воровського, Інтернаціональній та Ватутіна.

За допомогою ВО «Західкварцсамоцвіти» Михайло Григорович збудував нову свердловину та водопровід для селища біля села Дворище з достатнім для тодішніх потреб дебітом води та найкращим хімічним складом (найнижчий показник заліза серед двох попередніх). На жаль, ця свердловина та водопровід при одному з наступників була розграбована, а труби викопані та здані в металобрухт.

Також Михайло Григорович організував будівництво двох громадських туалетів біля поліклініки та за селищною радою, нового самотічного каналізаційного колектора від житлових будинків у районі ринку та каналізаційної насосної станції біля вул. Древлянської (тоді Леніна). За його ініціативи був проведений перший капітальний ремонт адмінприміщення Володарськ-Волинської селищної ради (облицьовано зовні стіни приміщення склокрихтою, всередині – кабінети, зал засідань, сходовий майданчик та коридори було обшито панелями з тирсоплити та заклеєно шпалерами).

Роботи було проведено багато, всього і не опишеш. Після припинення повноважень голови селищної ради Михайло Григорович плідно працював у Центрі зайнятості та районній державній адміністрації начальником штабу цивільної оборони.

Михайло Якимчук був дружнім чоловіком і колегою, хорошим сім’янином – виростив та виховав двох чудових синів. Вічна йому пам’ять.

Віктор Грозовський.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *