Мудрість людини – це її розум, ерудиція, стриманість, тактовність. Також це вміння допомогати іншим, приймати правильні рішення, виходити зі складних ситуацій. А ще взяти на себе відповідальність, коли це потрібно.

Ми називаємо мудрою ту людину, яка здобула багато знань і зрозуміла істину про життя людей та навколишній світ. Але все це не просто лежить мертвим тягарем у її голові. По-справжньому мудра людина ладна ділитися з іншими своїми знаннями.

Учитель – це не професія, це – покликання від народження і на все життя. Ось тому немає вчителів колишніх.

У серпні, коли під щедрим сонячним промінням дозріває колосся хлібів, сонце золотить крони дерев, у садах тихо і спокійно, яблука та груші відтягують гілки, адже серпень – пора щедрих дарів природи, з’явилася на світ така ж, сповнена світла і тепла, людська доля, яка пішла у світ за покликанням під назвою «вчитель»…

Саме у такі сонячні, теплі, погожі дні святкує прекрасний ювілей шанована всіма людина – житель селища Іршанська Анатолій Йосипович Пантус.

Доля Анатолія Йосиповича весь час мережана нитками любові до своєї неповторної й багатогранної шкільної родини, сповнена добра й щоденної творчості, невичерпної сили й енергії, мудрості й справедливості у ставленні до своїх колег та вихованців.

2 серпня 1947 року в селі Березівка Володарсько-Волинського району в сім’ї хліборобів народився син Анатолій. Разом із молоком матері ввібрав любов до України, рідної мови, людей.

У 1965 році закінчив Володарсько-Волинську середню школу. Вищу освіту здобув у Житомирському державному педагогічному інституті імені Івана Франка на філологічному факультеті. У 1969 році після закінчення навчання в інституті був направлений на роботу у Ставківську середню школу Володарсько-Волинського району, у травні 1970 року призваний на строкову службу в армію. Після завершення служби і повернення додому певний час працював директором Гацьківської восьмирічної школи, методистом та інспектором Володарсько-Волинського районного відділу народної освіти, лектором райкому партії.

34 роки (з 1977 по 2011 р.р.) А.Й. Пантус був директором Іршанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Анатолій Йосипович ніколи не шукав легких шляхів, не зупинявся на досягнутому, не пасував перед труднощами, а 34 роки упевнено вів за собою колектив. І в тому, що Іршанська школа стала однією з найкращих у районі, неабияка його заслуга.

За роки роботи на цій посаді мудрий керівник створив творчий висококваліфікований педагогічний колектив, більша частина якого – вихованці школи, спеціалісти першої та вищої категорій. Із плином часу, відповідно до змін у суспільстві та освіті, у 2006 році на базі школи та дитячого садка утворено Іршанський навчально-виховний комплекс «ДНЗ – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів». А в 2010 році – реорганізовано в НВК «Гімназія – ДНЗ».

Правду кажуть: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, – це не тільки Божий дар, а й дуже наполеглива та відповідальна праця. І серце, віддане дітям. А.Й. Пантус  – Учитель із великої літери, професіонал, взірець істинного педагога, педагога, який учив не одне поко-ління дітей любити мову, подавав приклад високої моралі.

За роки вчительської праці Анатолій Йосипович випустив у світ широкий близько п’яти тисяч своїх вихованців. Кожного учня пам’ятає, пишається, бо для нього завжди було найважливішим прищепити школярам кращі людські чесноти: доброту, милосердя, почуття справедливості. Його учні неод-норазово ставали переможцями олімпіад та конкурсів різних рівнів, прославляючи не лише свою школу, а й район.

А.Й. Пантус – учитель-методист, спеціаліст вищої категорії, відзначається професійною компетентністю та діловитістю. Високий рівень фахівця додає йому ще більшого авторитету як серед колег, так і серед учнів, батьків, шефів.

Великого значення у своїй діяльності надавав зв’язкам з Іршанським ГЗК, місцевими підприємцями, селищною радою. За ці роки було добудовано шкільну майстерню, створено кабінети виробничого навчання – швейної (придбано 40 швейних машин) та токарної справи, проведено реконструкцію приміщень шкільної їдальні, побудовано і введено в експлуатацію автономні котельні для двох корпусів навчального закладу.

На базі школи проводилися різноманітні районні та обласні семінари: завідуючих районними та міськими відділами освіти, директорів опорних шкіл області, семінари-практикуми керівників навчальних закладів району, заступників директорів із виховної роботи та вчителів різних фахів. У 2005 році на базі школи відбувся республіканський семінар начальників управлінь освіти північно-західного регіону України. У 1985 році педколектив нагороджено Пам’ятним Червоним Прапором; тричі відзначено перехідним призом імені Героя Радянського Союзу Я. Батюка. У 2010 році, за результатами громадської акції «Флагмани освіти і науки України», Іршанський НВК «Гімназія – ДНЗ» визнано одним із 300 кращих освітянських закладів і наукових установ країни.

Досвід роботи А.Й.Пантуса узагальнено обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти. За успіхи у навчанні та вихованні шкільної молоді Анатолій Йосипович нагороджений медаллю А.С. Макаренка, знаками «Отличник просвещения СССР», «Відмінник народної освіти УРСР», у 2002 році йому було присвоєно високе звання «За-служений учитель України». А.Й. Пантуса  було обрано депутатом Іршанської селищної та Володарсько-Волинської районної ради багатьох скликань.

Завдяки наполегливій праці педагог вкладав у кожне покоління вихованців частинку з невичерпного джерела душі. Його професійний шлях повнився досягненнями, а роки життя – мудрістю.

Людина повністю віддається улюбленій справі, плідно працює, коли впевнена, що вдома її завжди зрозуміють, підтримають, допоможуть.

Пощастило Анатолію Йосиповичу і на добру дружину Лідію Володимирівну, з якою прожив майже 40 років. Разом виростили та виховали двох синів Олександра і Володимира, дочекалися трьох онуків. Дружна родина допомагає Анатолію Йосиповичу відчувати себе завжди щасливим.

І навіть зараз, коли скроні вже поцілувала сивина, коли Анатолій Йосипович перебуває у статусі люблячого чоловіка, батька, дідуся для онуків, все ж таки він залишається вірним своєму покликанню.

Щиро бажаємо Вам, шановний Анатолію Йосиповичу, зберегти свої найкращі людські якості щонайменше літ до ста і завжди залишатися таким енергійним, діловим, відповідальним і потрібним людям, яким ми Вас знаємо. Міцного здоров’я, щастя без міри, злагоди і достатку, а ще удачі у всьому, за що б не бралися. І нехай Бог дарує ще багато світлих і щасливих подій у житті, про які завжди буде приємно згадати.

Валентина Субіна, Анжела Северин.
На фото 2: А.Й. Пантус із дружиною і дітьми.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *