Зустріч зі школою через 15 років

Уже гарною традицією стало висвітлення зустрічей випускників наших шкіл на сторінках газети «Прапор». Тому, не змінюючи традицію, розповім про зустріч випускників НВК №1 2002 року.

Цьогоріч уже 15 років, як ми закінчили школу, це вже більше, ніж роки, які ми провели в ній, та бажання побачити однокласників, розпитати про те, як склалася їх доля, – сильніше пройденого часу. І тому 22 липня випускники А класу зібралися біля досі рідних стін нашої «старої школи». Пройшли коридорами, заглянули в класи, посиділи в учительській, – школа змінилася, та рідною бути не перестала. Ми так само дружно сиділи за партами, як і 15 років тому, розповідали про свої успіхи і досягнення. Серед учнів нашого класу є і лікарі та медичні працівники, і вчителі, і економісти-бухгалтери, наукові співробітники та викладачі, є священик, але головне те, що всі – хороші люди. І це, звісно, заслуга наших вчителів, котрим низько вклоняємося та дякуємо за все вкладене в наші голови та серця. Особливі слова подяки від імені усіх випускників 2002 року висловлюю Галині Петрівні Сульженко (вч. історії), Наталії Василівні Ананченко (вч. зарубіжної літератури), Тетяні Іванівні Герасимчук (вч. фізики), Гені Йосипівні Заблоцькій (вч. біології) та Лідії Миколаївні Гусєвій (вч. української мови та літератури). Звичайно ж велика подяка директору НВК №1 Олександру Миколайовичу Кор-нійчуку за сприяння у зустрічі та за гарно впорядковану школу.

На зустрічі була присутня наша вчителька математики і найкращий класний керівник Катерина Миколаївна Мельник. Дивно, як добре вона всіх нас знає, цікавиться і переймається життям кожного.

Шкода, що не змогла приїхати наша перша вчителька Тетяна Іванівна Голяченко. Адже саме їй ми дякуємо за свою згуртованість, уміння дружити, підтримувати і, звичайно, за знання, які вона щедро вкладала в нас.

Колись у далекому 1991 році нас прийшло до першого класу аж 31. На зустріч зібралось 20 випускників, за що дуже дякую усім, хто знайшов таку можливість. Троє наших однокласників зараз проживають за кордоном. На жаль, уже двох однокласників немає в живих.

Дякую від імені усіх однокласників Ірині Ткаченко за організацію та проведення свята. Так свята, бо ця зустріч нікого не лишила байдужим.

Сміх, жарти, спогади просто переповнювали усіх, хто прийшов на зустріч. Так, ми всі змінилися: подорослішали, стали професіоналами своїх справ, знаємо, чого хочемо від життя, маємо не по одній дитині, та всеодно лишаємося один для одного тими безпосередніми щирими і справжніми друзями.

Любов Дем’янчук.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *