Любов до малювання у Ніни Косякевич із села Жовтнівка проявилася ще з раннього дитинства. Найбільше за все вона любила малювати квіти: троянди, ромашки, маки. Їй до вподоби яскраві сяючі фарби, які роблять картини привабливими.
У шкільні роки Ніні подобалося розфарбовувати у петриківському стилі старі платівки від музичного програвача. Її роботи часто презентувалися на виставках художньої творчості в Рижанській школі та районі. За них жінка отримувала заслужені нагороди.
Коли Ніна ще була школяркою, мама дозволила їй розфарбувати вхідні ворота свого двору. Вийшло гарно. З тих пір на рахунку молодої художниці десятки розфарбованих воріт у селах Хичів та Жовтнівка.
Ніна Максимчук народилася в с. Хичів. Швидко пролетіли роки навчання в Небізькій та Рижанській школах. Настав час здійснити свою давню мрію – стати художницею. Та життя внесло свої корективи. Потрібно було знайти себе у цьому складному життєвому середовищі і отримати професію.
Ніна пішла на навчання в Головинське вище професійне училище. Здобула професію розпилювача каменю, оброблення та фрезерування каменю. Закін-чила училище з відзнакою. А далі, як і в більшості дівчат, заміжжя, сім’я, клопоти… Народила двійко діток.
Раділа Ніна з того, що іскорка таланту їй перейшла від рідного дідуся Володимира Максимчука, народного художника з Радомишля.
За життя дідусь онучці передав у спадок як благословіння одну зі своїх найкращих робіт – ікону Матері Божої. Вона і надихає молоду художницю на творчість.
Як і дідусь Володимир, вона отримала від Господа талант писати ікони. А місцевий священик отець Ігор ще й благословив Ніну на написання ікон. При розмові молода художниця поділилася власними секретами живопису: «Розпочинати потрібно, в першу чергу оздобивши рамку, а вже потім створювати образ – писати лики святих».
Одну з кращих своїх робіт, яку Ніна писала декілька місяців, ікону «Вознесіння Христове», вона подарувала Небізькій церкві.
Ніна весь час працює над удосконаленням своєї майстерності. Вже давно почала писати портрети. Тут знадобилися і знання, набуті в Головинському училищі. Вона почала вибивати портрети на пам’ятниках, робить їх у кольорі, а в роботі використовує спеціальні фарби.
Ніна дякує чоловіку Вадиму за підтримку і фізичну допомогу.
Вільного часу у молодої творчої жінки обмаль. Проте вона знаходить час, щоб розмалювати колодязь, двері, ворота, піч, ще й домашній посуд – чарки тощо.
І радіє майстриня всьому, що робить, бо творить заради краси.
Лідія Вербило, в.о. старости, с. Рижани.
Приємно, що у нас є такі таланти. Їм потрібно всіляко допомогати розвиватись.