Сільський розвиток – у фокусі державної політики

Тривалий час українське село переважно розглядалося як ресурс для сільгоспвиробництва. Питання ж соціального розвитку, екологічні, культурні, освітні відступали на другий план. За виробничими показниками забували про людину. В результаті отримали специфічну ситуацію, коли маємо потужний аграрний сектор і водночас складну соціально-економічну ситуацію на селі. А також непросту демографію – молодь просто виїздить у міста. Проте останнім часом все частіше з’являються повідомлення про ініціативи з розвитку сільських громад та кооперації невеликих фермерів.

З цього почалася розмова із заступником Міністра аграрної політики та продовольства України Оленою КОВАЛЬОВОЮ про нову політику сільського розвитку.

– Що нового пропонує політика сільського розвитку?

– Політика сільського розвитку відрізняється від попередніх практик, у першу чергу, за своїми підходами. В центрі її уваги – людина. Тобто, державна політика скеровується на максимальне задоволення потреб та прагнень мешканця сільської місцевості.

Сільський розвиток – це доволі складний виклик і водночас – прагматичне завдання. Саме в сільській місцевості невеликими товаровиробниками забезпечується виробництво значної кількості сільськогосподарської продукції. Це внесок у продовольчу безпеку країни. Це внесок у сімейні бюджети. Це внесок у розвиток власних громад.

Якщо невеликі виробники працюватимуть у комфортних умовах, то матимуть і бажання, і можливості досягти та забезпечити все окреслене вище. Від цього виграємо всі ми.

Запровадження політики сільського розвитку в Україні відповідає європейським цінностям та європейській практиці. Угода про Асоціацію з Європейським Союзом передбачає позиції щодо сільського розвитку. Окремі з них, наприклад, пов’язані з впровадженням інновацій, дорадництвом,  сільським туризмом, розвитком органічного виробництва, на яке ми покладаємо великі надії і яке виправдовує себе як спосіб підтримки малого та середнього виробника. Є також наші зобов’язання з питань підтримки підприємницьких ініціатив малого та середнього виробника.

Тому сільський розвиток – це беззаперечний пріоритет і вагома складова аграрної політики.

– Віднедавна питання сільського розвитку в Україні почали обговорюватися особливо активно. З чим це пов’язано?

– У першу чергу – із ускладненням ситуації в сільській місцевості, потребою у створенні нових робочих місць, вирішенні інфраструктурних та інших питань. Одним із дієвих шляхів є політика сільського розвитку. Принципи, підходи, моделі такої політики поки що залишаються новацією для значної частини суспільства, тому процес публічного обговорення питань сільського розвитку є просто необхідним.

Є ще декілька вагомих причин для актуалізації процесу.

Малий та середній виробник став пріоритетом державної політики. І не лише аграрної, але й загальнодержавної економічної. Так, нещодавно була ухвалена Стратегія розвитку малого та середнього підприємництва. Зараз формується план її імплементації. Для нас дуже важливо, щоб мале та середнє сільське підприємництво віднайшло місце у цьому документі. В Стратегії розвитку туризму та курортів зафіксовані позиції щодо сільського туризму, гастрономічного, зеленого, тобто, туризму, де просторовою базою є сільські території.

І знову треба знайти найкращі рішення.

Крім того, сільський розвиток через становлення та зміцнення сільських громад тісно пов’язаний з процесом децентралізації влади. Ці питання відображені у Державній стратегії регіонального розвитку, а одним із інструментів реалізації є секторальна бюджетна підтримка ЄС за напрямом «Сільський розвиток» (ред.: відповідно до Постанови Кабміну від 16 листопада 2016 року № 827).

Важливим є те, що серед зобов’язань в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС чимало таких, що впливають на соціально-економічний розвиток сільських громад. Ми вивчаємо найуспішніші практики сільського розвитку різних країн світу, державної підтримки малого виробника, кооперації, просування традиційної продукції та продукції локального виробництва, агрорекреації, інформаційно-просвітницької роботи тощо.

Сільські громади усвідомили, що без ініціативи знизу досягти успіху буде проблематично. На сільські громади, на місцеві органи влади зараз покладається велика відповідальність за майбутнє територій та людей, які там мешкають.

Тому, розуміючи важливість синергії, ми тісно співпрацюємо з усіма зацікавленими сторонами, урядовими структурами, залучаємо громадськість, виробників, голів сільських та селищних рад, широке коло експертів.

– Що вже зроблено чи робиться в рамках реалізації політики сільського розвитку?

– Робота ведеться у різних площинах.

У стратегічному плані – Мінагрополітики розроблена Концепція розвитку сільських територій, яка схвалена Урядом. Є план її реалізації. Разом з тим, поняття сільського розвитку, основоположних його принципів та підходів потребує законодавчого врегулювання. Готуються відповідні законопроекти, де належним чином будуть відображені зазначені аспекти.

Ми активно співпрацюємо з Урядовим офісом з питань європейської інтеграції. Наше Міністерство ініціювало включення до Стратегічної програми співпраці між Європейським Союзом та Україною на 2018-2020 роки компоненту з сільського розвитку.

Проте не забуваємо і про практичні заходи. Ми тут активно співпрацюємо з Мінрегіонбудом, місцевими органами влади, проектами міжнародної технічної допомоги, громадськими організаціями.

Важливим партнером Міністерства є Проект Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Підтримка аграрного і сільського розвитку». В рамках цього Проекту надається допомога низці об’єднаних територіальних громад у підготовці стратегій економічного розвитку, планів їх реалізації та залученні відповідних ресурсів. А це нові робочі місця, особливо для молоді, нові надходження до місцевих бюджетів. Напрацювання можуть бути поширені на інші громади нашої  країни.

На пошук та успішну реалізацію місцевих ініціатив спрямована діяльність Проекту Європейського Союзу «Підтримка ЄС впровадження сільськогосподарської та продовольчої політики в Україні». За сприяння Проекту було проведено три регіональних семінари, що дало змогу учасникам з регіонів віднайти ідеї для створення п’яти агрорекреаційних кластерів. Ця форма співпраці на локальному рівні дозволяє розширити горизонти підприємницької діяльності, поєднати виробництво сільськогосподарської продукції, туризм, задіяти об’єкти культурної та історичної спадщини, ремесла.

Очевидною є важлива роль фермерських господарств та кооперації у сільському розвитку. Минулого року Верховна Рада України проголосувала за законопроект, розроблений за участі Міністерства, яким ввела у правове поле поняття сімейного фермерства. На сьогодні, крім загального доступу до всіх програм підтримки, фермери можуть отримати безвідсоткові кредити в Українському державному фонді підтримки фермерських господарств з пріоритетом на тваринництво, органічне виробництво, садівництво, кооперацію. (ред.: Постанова Кабміну від 25 серпня 2004 року № 1102 ). Разом з тим, ми шукаємо нові шляхи та інструменти стимулювання їх розвитку.

Невеликому виробнику майже неможливо самостійно конкурувати без об’єднання, навіть у секторі нішових культур. Кооперація сьогодні не запрацювала в повній мірі. Тож Міністерство працює над удосконаленням кооперативного законодавства та формуванням практичних моделей розвитку кооперації, щоб стимулювати кооперативну активність в сільській місцевості.

Показово, що не так давно в Дніпропетровській області за підтримки Уряду Канади було відкрито перший кооперативний елеватор. 52 суб’єкти господарювання згуртувалися для його започаткування. І двоє з них, фермерські господарства, взяли кредити в Українському державному фонді підтримки фермерських господарств для того, щоб зробити пайові внески.

В перспективі кооперативи мають стати активними учасниками не тільки внутрішнього, але  й зовнішнього ринку. Вже є перші приклади, коли українські кооперативи постачають свою продукцію на експорт, зокрема, мед та ягоди. На допомогу при Мінагрополітики діє офіс з підтримки експорту до країн ЄС, у якому усі бажаючі можуть отримати інформацію про те, які документи треба підготувати при здійсненні експортних операцій, куди їх подавати, як проходити самі процедури зовнішніх поставок. Більше того, даним проектом організовуються поїздки «B to B» – «business to business» до Європейського Союзу з метою пошуку ділових партнерів.

– Як політика сільського розвитку кореспондується з процесом децентралізації влади?

– Це два взаємопов’язаних процеси. Сьогодні в Україні близько 400 об’єднаних територіальних громад. З одного боку, децентралізація – це адміністративно-територіальний процес. З іншого – в центрі кожного процесу стоїть людина. Якщо ми хочемо досягти успіху, ми маємо активізувати ініціативність територіальних громад. Одним із інструментів сільського розвитку, який добре себе зарекомендував в нових країнах ЄС, є підхід LEADER. Наразі ми плануємо його вивчення та можливу адаптацію до реалій України. Цей підхід базується на пошуку ініціативних людей, які можуть стати лідерами в розвитку своїх громад.

– Наскільки важливим є людський фактор у практиці сільського розвитку?

– Є цікавий приклад, як одна людина може відродити ціле село. На одному з регіональних семінарів ми мали нагоду познайомитись з Олександром Паларієвим. Понад 10 років тому його родина розпочала свою сільськогосподарську справу з вівчарства на Одещині. Бізнес виявився успішним, і невдовзі з’явилася переробка продукції – м’ясні вироби, хутряні. Згодом Олександр розбив виноградники. Потім з’явився ботанічний сад, пізніше – готель з конференц-залом. А невдовзі створив парк з пам’ятниками попередньої епохи. Але цього було замало – побудував найвищу в світі статую чабана, запросив для реєстрації рекорду представників Книги рекордів Гіннеса. Сьогодні ж пан Олександр працює над втіленням ідеї, щоб на власних потужностях випробовувати новітні сільськогосподарські технології та інновації разом з українською наукою.

За його прикладом уже організовано 4 агрорекреаційних кластери. Всі вони мають власну ідею, і головне – мають лідера.

– З якими проблемами ви стикаєтесь при реалізації політики сільського розвитку і як їх вирішуєте?

– Я не люблю слово «проблеми». Я вживаю слова – «завдання, які треба вирішити».

Коли процес лише розпочинається, дуже важливо правильно задати вектор його розвитку. Сьогодні на це спрямовані зусилля тих, хто на всіх рівнях задіяний у формуванні та реалізації засад політики сільського розвитку. Важливо, щоб сільські мешканці, сільськогосподарські виробники дізналися про можливості і мали змогу ними скористатися. Таку інформацію потрібно доносити до широкого загалу. Разом із місцевими органами влади, дорадчими службами, експертами, громадськими організаціями працюємо в регіонах, і не лише на рівні обласних центрів.

Політика сільського розвитку є комплексним поняттям, і досягнення успіху тут багато в чому залежить від спільних зусиль усіх нас.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *