Житомирщина в титановій галузі України

За даними сайту Держгеослужби України (http://geoinf.kiev.ua/wp/spedozvoli), станом на 1 березня 2017 року Спеціальні дозволи на користування надрами (далі – Ліцензії) на видобуток титанових руд видано на 16 родовищ 10-ти юридичним особам. Із них 2 родовища – на геологорозвідку. У процесі погоджень у Держгеослужбі України перебуває ще кілька заявок на отримання ліцензій, серед нових гравців ТОВ «ДБР-3» – на Давидківське родовище в Народицькому районі.

Активний видобуток руди здійснюють 5 з 10-ти юросіб: ПАТ «ОГХК» – на Малишевському в місті Вільногірськ Дніпропетровської області, і двох ділянках Межиріченського розсипних родовищ в смт Іршанськ Житомирської області; ТОВ «Кольорові метали» – на техногенному родовищі «Балка Крута» в м.Вільногірськ Дніпропетровської області; ТОВ «Межиріченський ГЗК» – на двох інших ділянках Межиріченського родовища на території Іршанської та Новоборівської ОТГ Житомирської області; ТОВ «Валки-Ільменіт» – на розсипному Валки-Гацківському родовищі Новоборівської ОТГ Житомирської області; ТОВ ВКФ «Велта» на розсипному Бірзуловському родовищі в с. Коробчине Кіровоградської області.

Обсяги виробництва ільменітового концентрату на діючих потужностях цих підприємств наведені в діаграмі 1.

Активна підготовка до освоєння нових ділянок і родовищ проводиться чотирма із десяти власників ліцензій: ПАТ «ОГХК» – на Букинській ділянці Межиріченського родовища, ТОВ «Межиріченський ГЗК» – на Південній ділянці Межиріченського родовища, ТОВ «Валки-Ільменіт» – на корінному Стремигородському родовищі в Житомирській області та ТОВ «Мотронівський ГЗК» – на розсипному Мотронівському родовищі в Дніпропетровській області. Решта не мають перспектив запуску видобутку і виробництва ільменіту. Таким чином, сировинна база з урахуванням залишкових обсягів запасів руди на діючих підприємствах і введення в експлуатацію нових ділянок і родовищ, зменшує свою продуктивність у наступній динаміці (Діаграма 2):

Загальновідомий факт завершення в кінці 2014 року десятилітніх орендних відносин групи DF (контроль за Group DF пов’язують із Дмитром Фірташем) із державою відносно Вільногірського ГМК та Іршанського ГЗК привів до створення Державного підприємства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», яке зараз широко презентується як лідер титановидобувної підгалузі економіки України, поштовх для відновлення конкурентоздатності держави та таке інше. Наприклад, оглядач Олена Севастьянова (http://forbes.ua/business/1393021) так і заявляє, що поява на українському титановому ринку нового гравця – «державної «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» (ОГХК)» спровокувала інших його учасників задуматися, як протидіяти такому серйозному конкуренту. Як протидіяти – викладається через інтерв’ю з власником фірми «Велта», яка виробляє більше 100 тисяч тонн ільменітового концентрату щороку, Андрієм Бродським.  Останній кваліфіковано описує стан титанодобувної галузі, гравцем якої є сам, періодично вставляючи негативні оцінки діяльності групи DF, та підводить до висновку необхідності  припинення всіх діючих ліцензій на користь держави. Втім, окрім припинення спецдозволів надрокористування на Бірзулівське і Лікаревське родовища, належних «Велті». Формально Кабміну не важко знайти привід для позбавлення інвестора ліцензії на розробку родовища, констатує публіцист Віталій Кравченко (http://forbes.ua/business/1392482).

Чужі думки формують власні, в тому числі й мої. Чудовою була колективна думка депутатів Верховної Ради України ХІІ-го скликання, які в далекому 1992 році в Законі України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» заклали, а їх колеги в 2001 році в Законі України «Про захист економічної конкуренції» підтвердили основні правила державної політики та поведінки в таких випадках. Стаття 12 останнього Закону визначає монополістом суб’єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує 35 відсотків. Отже, якщо порахувати цифри, створення ОГХК – це монополізація ринку. Мабуть, не без дозволу Антимонопольного Комітету України. Напевно, за наявності відповідної ще не оприлюдненої урядової програми. Керівник ПАТ «ОГХК» оптимістично налаштований, заявляючи, що всі зусилля спрямовано на збереження темпів виробництва для запобігання зупинки виробничих циклів і виникнення соціальної напруженості в регіонах; державні «Сумихімпром» і Запорізький титано-магнієвий комбінат будуть споживачами нашої продукції (http://forbes.ua/business/1392794). Існують також висновки видавництва «Коментарі» (http://comments.ua/politics/513774), де невстановлений автор розсипається тезами на кшталт «причиною застою титанового ринку вважалася оренда основних родовищ компаніями Фірташа» і з аналогічною попередній тезою, що «кінець може настати раптово» (про спецдозвіл надрокористування Стремигородським родовищем). За відсутності динаміки розвитку орендованих комбінатів за період оренди в порівнянні з попередніми періодами, такі висновки некоректні, а майбутні прогнози розвитку ПАТ «ОГХК» – передчасні.

Розглядаючи причинно-наслідкові явища в цій галузі, не слід забувати про наявність у регіоні аналогічних, а, за певними параметрами кращих, ніж Стремигородське: Федо-рівського та Кропивнянського родовищ. Ліцензію на розробку першого отримала в 2003 році ЗАТ «Титаново-апатитова компанія» (ТАКО), яку створив В. Вексельберг, а другого – в 2007 році компанія-газотрейдер «Сіріус» М. Щербини (www.ukrrudprom.ua/news/OOO_Fedorovskiy_-karer). Кропивнянське родовище розміщене в п’ятнадцяти кілометрах від Іршанського ГЗК. У нього заявлено потребу інвес-тування 2,2 мільярди доларів США (www.kommersant.ru/doc/1768338). Спецдозвіл на користування надрами на Стремигородське родовище, розміщене в протилежному напрямку за 20 кілометрів від смт Іршанськ, отримана ТОВ «Валки-Ільменіт» в 2012 році. Із заяви про завершення гірничої частини проекту Стремигородського ГЗК (https://groupdf.com/ru/press-tsentr) спеціалістам стає зрозуміло, що час та значні кошти витрачалися цілеспрямовано, і з цієї трійки тільки Group DF не блефує.

Зрозуміло, що час поставить усе на свої місця, проте Україні його не варто втрачати. В сьогоднішній суспільній думці хочеться бачити не схвалення антиконкурентних дій щодо усунення з ринку суб’єктів господарювання, обмеженню виробництва, а сприяння розвитку конкуренції. Адже за таким розвитком подій освоєння Стремигородського родовища дозволить збільшити обсяг виробництва українського ільменіту в 2024 році до 1189 тис. тонн проти прогнозованих у діаграмі №2 679 тис. тонн. При цьому структура товаровиробників у 2024 році буде переважно зосереджена на Житомирщині (діаграма 3).

Ця концепція розуміється керівництвом Житомирської обласної державної адміністрації через перспективи залучення інвестицій, створення робочих місць, зміцнення бюджетної самодостатності області, а також через призму супутньої реалізації соціальних проектів у зоні діяльності таких підприємств.

 На жаль, не весь депутатський корпус Житомирської обласної ради підтримує підприємницькі ініціативи в цьому напрямку, блокуючи погодження видачі нових та переоформлення діючих ліцензій на видобуток титанових руд. Зокрема, за популістських мотивів було відмовлено Держгеослужбі України в переоформленні спецдозволу ТОВ «Валки-Ільменіт», внаслідок чого видобуток руди підприємством із кінця березня 2017 року припинено.

Працюючи у сфері видобування титанових руд більше 25-ти років, автор статті докладає максимум зусиль та досвіду для реалізації масштабного проекту з освоєння Стремигородського родовища, проводить роз’яснювальну роботу із популяризації розвитку гірничодобувної галузі в області із усіх наявних видів корисних копалин, кінцевою метою чого є розвиток промислового сектору області та зміцнення нашого з вами добробуту.

Олександр Яковчук,
депутат Житомирської обласної ради.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

2 Responses to Житомирщина в титановій галузі України

  1. Анатолій Вдовиченко

    № 067 від 10.03.2017р Депутату Житомирської Облради ОЛЕКСАНДРУ ЯКОВЧУКУ
    Шановний пане депутате!
    Ми обирали Вас для того, щоб Ви виконували свої депутатські обов’язки і відповідали на наші звернення згідно Закону України «Про звернення громадян» та не ухилятись від спілкування із своїми виборцями. Тому ми бажаємо зустрітись з Вами і отримати відповіді на питання, які нас турбують.

  2. Анатолій Іванович, шпальта газети є місцем публічної дискусії з дотриманням встановлених редакцією стандартів та певних правил етики. Електронна версія газети дозволяє оприлюднювати неконтрольований редакцією коментар, в тому числі і Ваш. На жаль, він не відноситься до теми моєї публікації, і стосується інших Ваших бажань.
    На Ваш лист №067 від 10.03.2017 я відповів індивідуально 13.03.2017 о 20 год. 06 хв., повторюся: “Щиро здивований першому абзацу Вашого листа №067 від 10.03.2017, з чого це так вилетіло?
    Повністю поділяю вашу стурбованість станом галузі, підтримую вимоги по її реформуванню.
    Проте обговорювати запропоновану у Вашій концепції модель можливо тільки із залученням багатопрофільних спеціалістів та на загальнодержавному рівні.
    Ми можемо тільки ініціювати, “заколотити” питання з низів, в т.ч. на рівні Житомирської ОДА. А їм це буде цікаво, коли вони відчують управлінський інтерес.
    Тому прошу Вас направити розроблені Вами матеріали офіційним шляхом, а не через депутата-курєра.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *