Прийшов у світ він на добро

Першого травня виповнилося 85 років відомому українському письменнику, автору понад 30-ти книг прозових творів, колишньому редактору нашої газети «Прапор» Миколі Яковичу Ярмолюку. Ще з досвітка у його будинку в Радомишлі, де він проживає з дружиною, звучали теплі вітання від побратимів по перу, вдячних читачів, від численних друзів та родичів.

До цих вітань приєдналися і прихильники письменника з Хорошева – працівники редакції «Прапора» та позаштатні кореспонденти. Представники від нашого району щиро привітали Миколу Яковича, подякували за багаторічну титанічну працю в царині красного письменства на користь рідного українського народу, за підтримку нашого часопису та його творчих працівників. Пам’ятним подарунком письменнику стала картина талановитого хорошівського художника Павла Гусєва, яку він спеціально написав саме до дня народження митця.

А ще з вдячністю Микола Якович сприйняв вірш Людмили Лисюк «Прийшов у світ він на добро», який вона присвятила своєму знаменитому земляку, адже народилася в селі Пустоха (нині Прибережне) Ружинського району, що й Микола Якович, і в період, коли він очолював редакцію газети у Володарськ-Волинському, їхні сім’ї тісно спілкувалися.

– «Та доля прошкувала путівцями навмання, Від рідної Пустохи через весняне поле, Де палке кохання й святі почуття, І ружі, що пливуть за водою…», – читала Людмила Пилипівна свій вірш, а у письменника від спогадів, від розчулення блищала на очах непрохана сльоза.

Надовго запам’ятається хвилююча зустріч із митцем. Нам випало побувати у його кабінеті, вщерть заповненому книжками, куди приходить до нього натхнення, де народжуються нові образи і нові твори.

Незважаючи на поважний вік, проблеми зі здоров’ям, Микола Якович перебуває постійно у творчій праці. Зовсім недавно побачила світ його книга «Крізь рожевий туман», куди уві-йшли три повісті. А днями він закінчив новий роман «Жито родить на життя».

Микола Ярмолюк – найстаріший за членством у Житомирській обласній організації Національної спілки письменників України. Він є автором романів, повістей, оповідань для дорослих і дітей, публіцистики. Має автобіографічні твори та детективи.

Його друга книга роману про рідне село «Дорога без початку і кінця» визнана кращою книгою року, а за книгу публіцистики «Що було, що є і що буде» він отримав Гран-прі. Микола Ярмолюк – лауреат премій імені Івана Огієнка та Василя Земляка. За особисті досягнення в літературній творчості та вагомий внесок у відродження духовності і культури українського народу він нагороджений медаллю «Почесна відзнака». Свого часу його книжки видавалися в Москві російською мовою.

Микола Якович щасливий як творча особистість, бо заслужив визнання свого таланту. Бог дарував йому і сімейне щастя. Уже понад 60 років поруч із ним розділяє радощі й труднощі життя його вірна дружина і помічниця – Ольга Андріївна. Вона завжди була і є для письменника надійною опорою і підтримкою, берегинею домашнього затишку і благополуччя.

Подружжя Ярмолюків виховало двох прекрасних дітей – Сергія та Наталю. Сергій Миколайович нині є доктором хімічних наук, професором, працює в Ки-ївському інституті молекулярної біології і генетики НАНУ. Він є автором фундаментального підручника для студентів з органічної хімії. Дружина його, Алла Володимирівна, – кандидат наук, науковий співробітник інституту педнаук АПНУ.

Мають двох синів.

Донька Наталя проживає з родиною в Радомишлі. Працювала вчителем, журналістом, була заступником селищного голови і заступником голови райдержадмі-ністрації, нині трудиться на посаді директора територіального центру соціального обслуговування. Заклад під її керівництвом був ви-знаний кращим в області та одним із кращих в Україні. У своєму творчому доробку має книжку нарисів «Ти живеш на світі». У Наталі Миколаївни – троє синів.

Серед онуків – два Миколи, названі на честь дідуся.

Микола Якович та Ольга Андріївна тішаться шістьма правнуками. Завжди з любов’ю чекають на них у своєму затишному домі, зустрічають гостинцями.

Нас теж дуже гостинно приймали, частували. Передавали вітання усім знайомим у Хорошеві.

Щиро сподіваємося, що доля подарує Миколі Яковичу ще багато років і здоров’я для того, аби він реалізував усі свої задуми і скарбниця української літератури поповнилася новими проникливими, емоційно наснаженими творами, які приносять читачу естетичну насолоду, виховують любов до мови, рідного краю, людей, глибоку повагу до минувшини і духовних на-дбань нашого народу.

Галина Мінялук.
На фото: Микола Ярмолюк та Людмила Лисюк.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *