Рік тому молодий герой загинув від рук нелюдів

29 квітня минає рік, як неподалік села Поромівки було знайдено тіло молодого хлопця із Дворищ Івана Євчука з численними забоями і переломами кісток. Ця насильницька смерть грозовою блискавкою розрізала життя матері, близьких родичів і друзів Івана, викликала біль у серцях земляків. Хоча йому не було ще й 24-х років, хлопець уже став героєм і заслужив славу й шану за те, що власним життям і кров’ю разом із своїми побратимами захищав незалежність нашої Батьківщини на Донбасі, щосекунди упродовж цілого року ризикував своїм життям, аби його рідні, земляки й усі українці жили в мирі на власній землі, спали у теплих затишних домівках, мали хліб на столі й до хліба. Проте знайшлися нелюди, які не побоялися ні людської кари, ні Божої, і підняли руку на молоде життя, на героя-захисника.

Іван Євчук – скромний хлопець, що народився і виріс у поліському селі на древній Горошківщині. Як усі діти, навчався у школі, мав товаришів, бігав із ними у ліс по гриби, купався в річці, ловив рибу. Строкову службу ніс у Криму. Здобув освіту в Житомирському автодорожному технікумі. Працював на будівництві. Коли почалася війна на сході держави – не ховався від мобі-лізації, а в числі перших, отримавши повістку, пішов у військкомат і вирушив захищати рідну Україну. Служив старшим солдатом у 4-й аеромобільній десантній роті 95-ї окремої аеромобільної бригади. Всього довелося йому пережить разом зі своїми побратимами-десантниками. Він мужньо воював, захищав Слов’янськ, Донецький аеропорт. Був зарахований до когорти особливо мужніх і витривалих воїнів, яких у народі назвали кіборгами.

Додому повернувся героєм. Проте звірі в людській подобі підняли руки на його молоде життя. Упав юний козак, як пшеничний колос, зрізаний безжальною косою…

Тяжко тужить мати, плачуть рідні, сумують друзі. У їхній пам’яті він назавжди залишиться живим, у спогадах – добрим і усміхненим, завжди готовим прийти на допомогу.

Хай же буде йому земля пухом і Царство Небесне. Поминаймо його у молитвах за упокій душі й пам’ятаймо завжди його п-двиг і заслуги перед кожним із нас.

Світлана Федоренко.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *