Напитись із поетичного джерела…

Так, саме напитись із поетичного джерела самобутнього поета, лауреата багатьох літературних премій різного рівня, заслуженого діяча мистецтв України Михайла Пасічника прийшли п’ятого квітня у Житомирську філармонію на ювілейний захід численні друзі, колеги та шанувальники його непересічного таланту.

Поет таким авторським вечором «Поміж містами, в котрих жив колись…» відзначав 40-річчя творчого перебування в Національній спілці письменників України.

Серед численних гостей, що прийшли його привітати, була й делегація від нашого району. На Хорошківщині є багато прихильників його поетичного таланту. Михайло Пасічник був частим гостем у наших навчальних закладах. Він зустрічався з педагогами, бібліотекарями, учнями, ніс молодому поколінню красу і глибинний зміст поетичного слова, рідної мови, прищеплював щиру синівську любов до рідного краю, до України. Як поет і голова Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України він проводив численні літературні зустрічі до 200-річчя Тараса Шевченка. Брав участь у заходах до визначних дат нашого земляка, його побратима по перу – Валентина Миська. Відвідував його, коли той хворів, і нині підтримує тісний зв’язок із родиною Валентина Вікторовича. Михайло Павлович став ініціатором уроку пам’яті його давньо-го друга і талановитого поета з Рижан, що так рано пішов у засвіти – Петра Опанасенка. Від-відував Хорошківщину з нагоди зустрічей-презентацій власних нових збірок. Завжди щиро підтримував творчий колектив редакції газети «Прапор». І нині Михайло Павлович планує підтримувати тісні зв’язки з нашим районом, зокрема, хоче відвідати село Шевченкове.

На творчому вечорі виступали численні друзі поета. Зо-крема, доктор філологічних наук Петро Білоус сказав: «Вчитуючись у вірші Пасічника, я прочитую у багатьох із них тривогу за ті села і міста, і за всю Україну, яка знову опинилася на крутому переломі своєї історії».Присутні в залі мали насолоду слухати прекрасні вірші у авторському виконанні:

«… За життям, за розлуками,
Не забудь же і ти
В мою хату постукати,
В мої двері зайти…»,
«Минула молодість, лиш сниться
Травневе соло солов’я,
Так, як минаються суниці,
Минула молодість моя…».

Через увесь захід звучала основна думка, що прожито вже чималий відрізок життя, і поет підводить певні підсумки власної праці, життєвих і творчих здобутків. Наступила жнивна пора збору врожаю, що його поет плекав багато десятиліть.

За творче життя Михайло Пасічник видав понад 20 поетичних книжок. Остання під назвою «Двовійна» вийшла поки що лише в сигнальних примірниках, автор сподівається на допомогу спонсорів у її виданні. Книга писалася упродовж останніх трьох років, умістила в себе понад 600 віршів і є своєрідним щоденником спротиву російській агресії та внутрішньому ворогові:

«Як ця брехня пропутінська обридла!
І в Мінську, і в Брюсселі, і в Москві…,
Вона, як і війна орди, гібридна,
І ця гібридність в брехуна в крові.
Вона брутально ллється через вінця
Зі шпальт, з екранів повсякчас, щодня,
Ніщо так не вбиває українців,
Як ця модифікована брехня.
…Як результат брехні – мерці щоденні.
Росія, як завжди, – «не при делах»…
Усі її солдати – безіменні,
Усі її полеглі – по ровах…»

У поета багато книжок громадянської лірики та по-літичної сатири, проте «Двовійна», як продовження його попередньої збірки «То – біла гарячка Росії», – скроплена краплями крові зболеного серця вірного сина України.

Букети квітів, пісні у виконанні поліського ансамблю «Льонок», пісні на слова Михайла Пасічника, щирі слова вітань – усе це було на вшанування творчості нашого талановитого сучасника, віртуозного майстра поетичного слова. Нехай цей ювілей стане лише черговою сходинкою на його довгому життєвому і творчому шляху!

Галина Мінялук.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *