Про тих, хто добуває самоцвіти, і самоцвітами чиї серця цвітуть…

Здається, ще зовсім недавно у нашому районі працювало, розвивалося, давало роботу тисячам працівників, зміцнювало економіку величезної держави виробниче об’єднання «Західкварцсамо-цвіти». На превеликий жаль, із багатьох причин це підприємство було доведено до банкрутства і сьогодні його слава і міць відійшли у минуле. Проте мешкають серед нас ще багато людей, які присвятили своє життя роботі на цьому підприємстві. Хоча багато з них уже мають поважний вік, давно вийшли на заслужений відпочинок, проте День геолога вони вважають своїм професійним святом і щороку відзначають його з ностальгійними почуттями. Багато трудівників, що доклали власної праці та й життя задля становлення і розвитку цього підприємства, сьогодні перебувають уже поза земним життям. Проте вони живуть і досі у пам’яті та спогадах своїх колег, у історичних фотографіях із трудових буднів та святкових днів підприємства, у книгах та нарисах, які можна віднайти в архівах нашої районної газети «Прапор», в інших виданнях, а також у книзі нашого славетного земляка Валентина Миська «Поліські самоцвіти».

До чергового Дня геолога подаємо відгук Світлани Стратонович на цю книгу.

 «О, каменів барвиста магія
Матерії нетлінний дар!»
Валентин Мисько.

Наш земляк Валентин Мисько – український поет. Але писав він і прозові твори. Серед них – дослідження пошукових робіт Володарськ-Волинської експедиції. Адже, як виявили геологи ще у 19 столітті, тут єдине місце залягання у земних глибинах  дорогоцінних каменів (топаз, берил і кварц) не лише в Україні, а й в усій Європі. Беручи за основу достовірні дані, Валентин Мисько, принагідно наводить вислів академіка О.Є. Ферсмана про те, що Волинське родовище – це Урал у мініатюрі.

Отож, втілюючи свій задум у життя, В. Мисько провів титанічну роботу, відшуковуючи дані про цінні мінерали, і про першопрохідців – геологопошуковців топазової партії, утвореної 1 квітня 1931 року. Валентин Вікторович вихоплює з небуття десятки прізвищ трударів- геологорозвідувальників.

Зібрані матеріали і лягли в основу цінної, унікальної книги «Поліські самоцвіти» (Володарськ-Волинський ТОВ «Принтер», 2005 рік).

Характерно те, що книга, насичена численними фактами і прізвищами – не є сухою документальщиною. «Поліські самоцвіти», творені серцем поета, читаються легко. Сухі архівні рядки присипані соковитими колоритними описами природи; чуттєвими висловами автора про героїв книги.

Ось, скажімо, як подає В. Мисько опис місцини біля села Осторонь, де 1911 року професор С. В. Бельський знайшов топаз: «За Писарівкою приблизно через кілометр зверніть наліво, перед вами постане в усій своїй красі праліс. Але спершу вас привітає стареча липа, котра виросла на камені, ну, безумовно, не в прямому розумінні, а в тому, що під нетовстим шаром ґрунту мільйони років думають потаємні думи поліські граніти».

Вмонтовуючи розповіді про зустрічі із робітниками-першопрохідцями 30-х років минулого століття, В. Мисько зосереджує увагу читача на тому, що робота в експедиції у голодні роки давала людям вижити. Як от і Ганні Іванівні Голяченко – робітниці, а потім бригадирові. Хоча робота була важкою – доводилося і канави копати, і просіювати породу на металевому решеті, щоб одержати мінерали, але хліб давав можливість жити. Хоча давали тільки один кілограм хліба на п’ять днів, а на руках Ганни Іванівни було ще двійко малолітніх братів (мати померла від голоду, а батька забрали енкаведисти, бо він мав вісім десятин землі).

Ганна Іванівна повідомила автору книги прізвища тих, хто ділив із нею нелегкість роботи (за браком механізмів виробничі роботи виконувались лише вручну). Це – Аделія Гонгало з Шадури, Микола Залевський з Писарівки, Коневська з П’ятирічки.

Серед розповідей вміщено в книзі й спогад прохідника кар’єру кінця 40-х років минулого століття Надії Петрівни Павлюк. Жінка зазначає, що хоча й доводилося ходити на роботу пішки по п’ять кілометрів – ніколи не запізнювалась: «Дисципліна виробнича тоді була суворою».

У розділі «Незабутні 10-ліття» є ще підрозділи, як-от: «Повоєнне відродження», «Рекорд бригади Юрія Гусєва». В. Мисько подає унікальні дані, видобуті ним, зокрема, з газет 70-х років минулого століття – «Молоді України» та «Радянської Житомирщини».

Натхненністю автора «Поліських самоцвітів» просвітлений і розділ «Людські сузір’я», де, зокрема йдеться про талановитого спеціаліста, головного геолога експедиції Івана Самійловича Василишина (згодом він директорував у Володарськ-Волинському Музеї коштовного і декоративного каміння).

Зворушливо, з подачею багатого фактажу і прізвищ розповів Валентин Мисько у підрозділі «Будівельні висоти» про ремонтно-будівельну дільницю, очолювану Хомою Норбертовичем Весельським. Адже «Всі теперішні споруди, що стоять на території бази, то справа їхніх умілих рук», – зазначає автор.

Про майстрів-гранувальників 70-х років минулого століття та їхніх наслідувальників ідеться у підрозділі «Гранувальний процес».

Читаючи підрозділ «Продукція з кар’єрів», можна дізнатися про те, що горошківський край багатий «не тільки кварцом, берилом, бурштином і топазом, а й лабрадоритом і габро (магматичні гірські породи, котрі використовуються як будівельний та облицювальний матеріал).

Зірково рясніють прізвища зачинателів кам’янотесного процесу і молодих їхніх товаришів по роботі, кому ветерани щедро передали секрети своєї майстерності.

У підрозділі «З директорського корпусу» подається шаноблива оповідь про Олексія Івановича Салманіна, котрий «був діяльною і відвертою людиною, зробив чимало корисного для експедиції, колектив якої очолював більше 20 років». І з чиєї «легкої руки розпочалося виготовлення ювелірних виробів з кольорових каменів. А ще він був обдарованим фотографом-любителем».

Чимало добрих слів мовить автор «Поліських самоцвітів» і про неординарну людину Миколу Івановича Філіпова: «Керував він, правда, вже рудником «Волинський», а потім і виробничим об’єднанням «Західкварцсамоцвіти» більше 10 років, з 1973-го. За час його директорської діяльності теж втілено в життя чимало хороших задумів; розпочалося піднесення бурильних робіт, розвідано і введено у дію два кар’єри, споруджено 6 шахт, що дало вагому економічну вигоду. За його керівництва набирає широкого розмаху будівництво».

Зворушливо розповідає В.  Мисько і про інших ветеранів геологорозвідувальної справи горошківського краю.

Розділ «Групові портрети» рясніє прізвищами геологів, котрі мов атланти ви-тримали на своїх плечах трудність становлення експедиції. (Пізніше – це було відкрите акціонерне товариство «Кварц самоцвіти»).

Унаслідок достеменного дослідження, Валентин Вікторович Мисько подає у хронологічному порядку історію життя ВАТ «Кварц самоцвіти», зазначаючи роки тих чи інших важливих подій підприємства.

Окремий розділ книги «Вони стали науковцями» автор відводить іменам працівників експедиції, які в подальшому житті стали науковцями – докторами геолого-мінералогічних наук, академіками. Подаються прізвища кандидатів геолого-мінерало-гічних наук, котрі за висловом В. Миська «Наукові титули здобули своєю невтомною працею, творчими пошуками, врешті-решт, непересічною роботою думки і душу на благо рідного підприємства, на якому трудилися у різні періоди свого життя».

Книга «Поліські самоцвіти» – цільна достеменна оповідь життя і розвитку геологорозвідувальної експедиції древньої Горошківщини – воістину унікальних речей. У ній увіковічено імена фундаторів; імена невтомних рядових трударів геологорозвідувальної справи.

Багато хто з них уже відійшов у Вічність. Але кріз товщу літ, мов сяйво погаслих зір, продовжують світити людям – як світять самоцвіти, знайдені й видобуті ними із надр землі, щоб, за висловом Валентина Миська

«І стали враз веселкою,
Через мільйони сонних літ
Розмаїв виткали веселість…»


Світлана Стратонович.

На фото: 1. Так починалось добування самоцвітів. Геолог Г.М.Коровніченко біля шурфа; 2. 5-ти тонна брила моріону; 3. Кар’єр на виїзді у Дворищенському напрямку. Маркшейдер Зінаїда Рябошапко; 4. Приміщення клубу об’єднання «Західкварцсамоцвіти».

Фото надані з архіву народного Музею історії ра-йону та Музею коштовного та декоративного каміння.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *