З історії спорудження палацу культури району

8 березня 1987 року увійшло в дію нове приміщення районного будинку культури. Ідея його побудови виникла в 1976 році. Старе приміщення було розташоване в колишній Кутузівській церкві. Воно стало аварійним, не придатним для подальшого користування. Тому Іванов Леонід Михайлович – тоді голова районного виконавчого комітету, вніс пропозицію побудувати новий будинок культури. З 1977 року розпочалась підготовка до будівництва. Розібрали старе приміщення будинку культури, восьмирічну школу, старі жилі будинки. Документація на будівництво готувалась через об’єднання «Західкварцсамоцвіти», що на той час було дуже потужним. Проект розроблявся в Полтаві філією Всесоюзного Державного інституту комплексного проектування промислових і громадських приміщень, споруд і об’єктів облаштування геологорозвідувальних робіт «Гіпрогеолбудівництво».

9 років повільними темпами і з неодноразовим заморожуванням будівництва споруджувався новий Будинок культури. Кошти виділялися скупувато. Та за сприяння, наполегливості і за допомоги обласного і ра-йонного керівництва будівництво продовжувалось.

Швидких темпів воно набрало в 1983-1986 роках. На нього були кинуті всі сили, задіяні всі організації і колективно-господарські підприємства району. Допомагали коштами, посильною працею. Люди працювали з великим ентузіазмом. Усім хотілося мати новий будинок культури.

Особливої шани заслужили виробничники ПМК-44, об’-єднання «Західкварцсамоцвіти», Міністерство Геології СРСР, усі КСП, усі керівники установ, організацій, підприємств ра-йону, котрі докладали найбільше сил і майстерності для спорудження будинку культури. Велику вдячність висловлюємо нині покійним: Омельчаку Петру Петровичу – на той час першому секретарю райкому партії, Яремчуку Миколі Миколайовичу – тоді голові райвиконкому, Князєву Василю Павловичу – начальнику ПМК-44, Філіпову Миколі Івановичу – генеральному директору об’єднання «Західкварцсамоцвіти», Федорчуку Олександру Івановичу – заступнику голови райвиконкому, Кавуну Василю Михайловичу – першому секретарю обкому партії, Готовчицю Георгію Олександровичу –заступнику голови облвиконкому по будівництву в ті роки.

Щирої подяки на той час заслужили такі люди: Прилипко Віктор Костянтинович з «Житомирінвест», Вінник Віталій Григорович – начальник обласного управління капітального будівництва, начальники будівельної організації ПМК- 44 Лисий Валентин Романович, Прокопчук Микола Кузьмич, котрі змінювались за час зведення будинку культури, Оникійчук Ярослав Філонович – заступник голови райвиконкому, Михайленко Володимир Трохимович – завідуючий промислово-транспортним відділом, Мельник Леонід Сергійович – прораб ПМК-44, Ільченко Валентина Олександрівна – третій секретар райкому партії, Градовський Юрій Григорович – завідуючий відділом культури, Залужний Олександр Васильович – на той час директор будинку культури, Самійленко Ліна Степанівна – начальник відділу містобудування та архітектури РДА . Ці люди свого часу наполегливо працювали, щоб ми сьогодні могли користуватися справжнім палацом для розвитку культури ра-йону. За таким проектом в Україні побудовано всього два  будинки культури – наш і у
м. Хмільник Вінницької області.

Відкриття Володарськ-Волинського районного Будинку культури відбулося 7 березня 1987 року. Всіх зачарувало красиве оформлення кімнат, світильників, вестибюлю, залів. Серце кожного, хто був на церемонії відкриття, наповнювалося радістю і задоволенням, адже в цій споруді закладена частка праці й душі кожного жителя, щоб людям було де проводити своє дозвілля, збагачуватися духовно. І ось уже 30 років будинок культури є культурно-мистецьким і методичним центром не тільки для жителів Хорошева, а й для всього населення району.

Підготовлено за матеріалами, наданими з архівів Хорошівського будинку культури.
На фото з народного музею історії району: історичні моменти з відкриття будинку культури.

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

One Response to З історії спорудження палацу культури району

  1. Це дійсно видатна подія! З того часу в районі ніхто нічого більшого не зробив. Великий уклін тим людям. І це незабутнє.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *