Життя заради справи

Гортає пам’ять трепетно сторінки
В літописі уже десятки літ.
Від сьогодення до джерельної колиски
Прекрасну мить цю хочеться спинить.
Бо істина одна – життя,щоб жить.

У народі кажуть: день починається з ранку, річка – з джерельця, а життя людини – з народження та дитинства. І хоча давно відгомо-ніло дитинство, щедре на мамину ласку, не скінчені «колумбові» відкриття світу, та серце свято зберігає далеке відголосся тих щасливих років.

Дитинство Лілії Володимирівни Ковальчук проходило в родині вчителів, де понад усе цінувалися шляхетність, доброта і наука. Саме родина й визначила великою мірою життєву та професійну долю ювілярки.

Солов’їними веснами і золотокосими падолистами, пшеничними літами і голубими зимами горталися сторінки її життя – навчання в Коростишівському педагогічному училищі, Київ-ському державному університеті імені Тараса Шевченка, неповторні роки праці на посаді вчителя,згодом директора.

Зростаючи в сім’ї педагогів, з досвіду батьків – Володимира Дмитровича, який працював директором школи, та Марії Михайлівни, учителя української мови та літератури, дівчина знала, який нелегкий шлях обрала. Довга літня відпустка не компенсувала недоспані ночі над книжками, програмами, планами, а вільного чи вихідного дня просто не існувало. Та Лілія Володимирівна була справжнім учителем. А ним стає той, хто лишає частку себе в дітях, хто, не шкодуючи сил, часу, здоров’я, вкладає в дитячі душі найбільший скарб – Людяність. Вона отримала вищу кваліфікаційну категорію, звання «вчитель-методист», нагороджена нагрудним знаком  «Відмінник освіти України».

Як директор Лілія Володимирівна у процесі управління закладом завжди виступала керівником-лідером, керівником-реформатором. Працьовита, наполеглива, принципова. В ній вдало поєднувались ерудиція, професійна майстерність і організаторські здібності, демократизм із вимогливістю.

Педадогічний такт, щирість, доброзичливість, повага – це ті риси, які допомагали їй знаходити шлях до серця кожного. Це й забезпечувало успіх.

На посаді начальника відділу освіти райдержад-міністрації Лілія Володимирівна вирізнялася високим рівнем загальної культури, глибоким знанням психологічних особливостей спілкування, володінням усіма секретами діяльності сучасного керівника, що допомагало творчо і ефективно здійснювати управління навчальними закладами району. Підходи до роботи мали наукову новизну і перспективу, а педагогічний стиль – це мудрість, виваженість, гармонія взаємин, педагогіка співробітництва, створення ситуації успіху.

Відповідальність начальника відділу освіти, уміння працювати з громадськими організаціями, меценатами сприяли зміцненню навчально-матеріальної бази закладів освіти, забезпеченню їх повноцінного розвитку на сучасному етапі.

Завдяки вдалим управлін-ським рішенням, творчій професійній діяльності Лілії Володимирівни, за результатами рейтингових показників  район посідав провідні позиції в області. На базі закладів  освіти проводились науково-методичні семінари для керівників навчальних закладів інших районів  та областей України.

Реалізація завдань освіт-ньої системи району це – і її місія, і призначення на цій землі, і потреба неспокійної душі як керівника, так і людини. 

Усі ці вагомі здобутки на професійній ниві були відзначені. Лілія Володимирівна Ковальчук нагороджена почесними грамотами різних рівнів, відзнакою А.С.Макаренка та удостоєна найвищої урядової нагороди в галузі освіти – «Заслужений працівник освіти України».

Лілія Володимирівна продовжує працювати на посаді заступника голови районної ради. Вона є депутатом районної ради кількох скликань. Активна у громадському житті. На сесіях і в міжсесійний період вирішує проблемні питання освіти та жителів селища.

Такою є наша ювілярка – сонцесяйна, талановита, залюблена у свою справу жінка.

Щиро й сердечно вітаємо дорогу Лілію Володимирівну з ювілеєм. Нехай природа дарує Вам енергію жити й творити, люди – радість спілкування і тепло дружніх стосунків, праця – задоволення й натхнення! Нехай щасливою буде кожна мить Вашого життя!

Як щедро зародила Ваша нива.
Врожай добродіянь  збираєм повсякчас.
У Ваших учнів скроні уже сиві,
Та по науку вічну все ж ідем до Вас!

З глибокою повагою та вдячністю: М. Польова, Т. Семеній, Г. Камінська, Т. Кузьменко, Н. Білоброва.

 

Поділитися

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *